«Якщо довкола купа цікавих кав’ярень, навіщо платити 50 грн., щоб випити кави на території свята?»

Кінець року у Львові — час проведення найбільшої кількості міських кулінарних свят. Коли закінчується літо, вони йдуть суцільним потоком: Свято кави, Свято шоколаду, Свято сиру і вина, День еклерів... Ближче до кінця року — Фестиваль свічок. І як апофеоз місто заполонить Новорічно-Різдвяний ярмарок, який триватиме цілий січень — разом зі Святом пампуха... Та останнім часом імідж “міста-свята” дещо потьмянів.

Під час недавнього свята “На каву до Львова” звернула увагу, як зменшилися площі його локацій. Раніше воно займало цілий перший поверх Палацу мистецтв (там розміщувалися виробники кавових і обсмажувальних машин, проводили майстер-класи), у дворику Палацу (там містилися ятки, які торгували кавою), паралельно в одному із престижних готелів міста проводився конкурс бариста і кава-тестерів. Тепер свято було лише у дворику Палацу мистецтв і на проспекті Свободи перед Оперним театром. Тут зробили два невеликі намети. В одному — експозиція кавомашин і ростерів, тут же — конкурс бариста. У другому — ятки кафе, ресторанів, магазинів. Впало у вічі, що “прив’язка” до кави була мінімальна. Переважно були торговці на будь-який смак і гаманець. Аж до сувенірних яток, де продавали китайські парасольки, гаманці, вироби зі шкіри, традиційні львівські сувеніри. Декілька фірм привезли... чай. Їхні представники пояснювали, мовляв, тема кави вичерпує себе, а от чай — на часі й активно розкручується у світі. Навіть традиційне урочисте заварювання кави у великій джезві і роздача публіці “халявного” фірмового тортика притягнуло до себе, на диво, мало людей...

На локації біля Палацу мистецтв теж відчутно поменшало яток. Відчутно подорожчав і вхідний квиток (торік був 20 грн., тепер — 50).

“Змаліло” і Свято шоколаду. Цього року було менше шоколадних фігур, менше майстер-класів, менше площі для дитячих розваг. Не було світових “зірок” шоколадної справи. Вперше за останні роки не приїхав відомий закарпатський кондитер Валентин Штефаньо.

Організатори кулінарних свят спростовують твердження, що ці заходи потроху вичерпують себе. “Нічого подібного, свято є, багато фірм представляють свою продукцію, з’являються нові фірми, - запевнив “ВЗ” під час Свята кави організатор та засновник фестивалю Андрій Сидор. — Просто вирішили змінити локацію свята, урізноманітнити його”.

“Не беру участі у міських кулінарних святах, - розповіла “ВЗ” ресторатор, власниця кав’ярні пані Надія. - Це дорого й невигідно. Треба заплатити за місце, є проблеми з підключенням електрики, треба тримати людину на стенді, якщо зимовий час — ця людина мерзне, треба встановлювати великий обігрівач, який “гріє повітря”. Особливої віддачі ця ятка не дає. Бо якщо навколо купа цікавих кав’ярень, навіщо відвідувачу платити 50 грн., щоб випити кави на території свята за ті ж гроші, що й у кав’ярнях?”.

“Загалом добре, коли у місті відбуваються такі івенти, як кулінарні свята, - розповів “ВЗ” відомий підприємець і громадський діяч, голова ГО “Вектор” Андрій Іонов. — Це привертає увагу до міста, збільшує кількість туристів. Останнє Свято сиру і вина було дуже цікаве. Туди приїжджають нові виробники, привозять нову продукцію. Був новий виробник козячого сиру, який має власну ферму на 400 кіз у Київській області. Були винороби із Закарпаття... Інше питання — ці свята часом притягують у центральну частину міста специфічний контингент не дуже високого рівня. Свята треба організовувати більш прецезійно, на вищому рівні. Мені не подобаються ятки, які виставляють на проспекті Свободи, аж до Оперного театру. Таке враження, ніби ми десь у районі Яремча на сільському базарі. Цей ярмарок мало нагадує різдвяні ятки, які можна бачити, наприклад, у Зальцбурзі чи інших європейських містах. Продукція, яку продають на таких ярмарках, часто низької якості. Продають дешеві сувеніри, гаряче вино незрозумілого походження, якийсь самогон... Це псує ландшафт довкола Оперного театру, який має бути інтелігентний, європейський. Натомість маємо навіть не сільський ярмарок, а виїзну торгівлю колишньої споживчої кооперації”.

Львівські кулінарні свята були в новинку на початках. Без сумніву, вони свою справу зробили - привабили до Львова значну масу туристів з-за кордону та з України. Тепер кожне таке свято — як анекдот, який розповідають вдесяте. А такий “анекдот” вже несмішний. Тому території свят потроху маліють, як шагренева шкіра. Учасників меншає, відповідно, зростає вартість квитка. Організаторам треба подумати над тим, аби щось змінити, якось по-новому здивувати відвідувача. Виняток становить хіба що Новорічно-Різдвяний ярмарок. До такого ярмарку “не заросте народна тропа”.

Фото Dik-Art