«У розмовах банкір як мантру повторював, аби взяв священика у долю...»

Підприємець Ігор Процак має ресторан у центрі Львова. Чоловік розповів історію про те, як священик вимагав, аби він платив йому з прибутку щомісячну “десятину”... А потім взагалі спробував відібрати ресторан. Конфлікт між підприємцем, отцем та їхнім спільним знайомим банкіром набув нечуваних масштабів. Невідомі побили у ресторані вікна... Згодом намагалися спалити заклад. Підпалювали автівку власника ресторану і його квартиру...

Цей конфлікт тягнеться давно. У 2005 році пан Ігор займався будівництвом — зводив у Брюховичах котеджі. В якийсь момент забракло коштів завершити будову. Вирішив позичити їх у знайомого банкіра. Банкір пан Роман охоче погодився (угоду уклали на словах, під 1,5% на місяць). Але питання з документами на будівництво затягнулося. І одного дня банкір безапеляційно заявив, що повернути борг треба уже завтра. Де ж знайти за одну ніч 170 тисяч доларів? “Банкір сказав забронювати для нього найкращий котедж, — веде далі Ігор Процак. — Для сина. Будівництво майже завершувалося, але справу з документами все ще не вдавалося залагодити. Тоді банкір сказав, аби я віддав йому котедж за ... 140 тисяч доларів. Хоча котеджі ми продали за ціною близько 250 тисяч доларів. Але у цій ситуації мені з напарником нічого не залишалося, як віддати котедж за половину його вартості. Решту суми перевів у євро (згідно з курсом). І сказав, що ті 30 тисяч євро різниці він позичить у знайомого отця. Я маю написати розписку, нібито я в отця позичив ці кошти...”.

Мало того, що підприємець задешево віддав банкіру котедж, то його ще й зробили боржником. Відтак з 2012 року підприємець — “на гачку” у “старих знайомих”... Розписка не була завірена нотаріально, але свій підпис підприємець поставив. Документ підтверджував, що він позичив у отця 30 тисяч євро під 1%. “Я щомісяця сплачував через банкіра 300 євро, — каже пан Ігор. — Потім намагався віддати борг, але священик казав, аби не поспішав з грошима... Проте у розмовах банкір як мантру повторював, аби я взяв священика до спілки: зробив його співвласником свого ресторану”.

З того часу у житті підприємця почали відбуватися дивні події: то хтось вікна у ресторані поб’є, то підпалить автівку. Згоріла вщент сусідська машина, яка стояла під рестораном... “Одного разу, і це зафіксували камери відеоспостереження, невідомі особи облили приміщення ресторану з тильного боку бензином, — каже підприємець. — Я написав заяву до Галицького райвідділу, але там назвали інцидент “самопідпалом”. Спершу не розумів, хто міг усе це робити. Думав, може, сусідам щось не подобається. “Есемесок” з погрозами не отримував...”.

“Та після того, як мені двічі підпалювали квартиру, — каже пан Ігор, — я запідозрив, звідки ноги ростуть. Джерела у правоохоронних органах цю версію підтвердили. Якось побачив того самого банкіра, який забіг у ресторан в туалет. А вже за декілька хвилин у приміщенні почув запах диму. Почав горіти папір, який хтось запхав у світильник... Правоохоронці порадили сказати кривдникам, що вирішив продати ресторан. Може, тоді заспокояться. Але банкір не заспокоювався, казав: “Усім скажи, що цей ресторан забрав священик, і його палити ніхто не буде”. І між іншим сказав, що пришле до ресторану людину, яка усіма питаннями буде займатися. І щоб я у ресторані більше не з’являвся...” — каже власник. Підприємець написав десятки заяв до прокуратури, але отримував лише відписки... Розслідувати справу, здається, ніхто з правоохоронців і не збирався. А навпаки, спробували запроторити за ґрати самого ресторатора...

Саме приміщення під ресторан пан Ігор купив у 2003 році. Колись там була квартира. Деякий час його не використовував. Це були руїни. А потім вирішив відкрити ресторан, який уже працює у центрі Львова сім років. “Я таки добився, що кримінальне провадження відкрили, — веде далі підприємець. — За ст. 194 ч. 2 (умисне знищення або пошкодження майна). Написав заяву до Генпрокуратури”.

Цією справою зацікавилися в СБУ. “До речі, суд ухвалив заочне рішення, що маю повернути батюшці 30 тисяч 800 євро. Я подав апеляцію, але її відхилили... Мусив ці гроші сплатити. А священик у розписці написав, що я йому сплатив лише 22 тисячі 300 євро. Писати розписку на решту суми відмовився. Вимагає від виконавців, аби мій ресторан виставили на аукціон. Мовляв, борг я не повернув. Далі намагається забрати мій бізнес. Не священик, а демон. Я його у телефонній книжці так і записав...” — каже пан Ігор.

Я зателефонувала до отця Володимира, аби дізнатися з перших вуст про цю справу.

- Підприємець каже, що ви хочете забрати у нього ресторан.

- Ми маємо стільки роботи. Навіщо нам ресторан... Є вісім чоловік, яких він звинувачує у тому, що вони хочуть забрати у нього ресторан.

- У вас конфлікт з цим підприємцем?

- Ми люди неконфліктні. Але він не хотів нам кошти повернути. Ми 3, 5 років ходили — просили. Є така приказка: “Хочеш мати ворога — позич гроші”. Стільки часу витратили... А скільки б добра могли зробити.

- У вас є такий товариш, пан Роман, банкір. Він теж причетний до цієї справи?

- Це вони з підприємцем товариші. Бруд вилити дуже легко... Знаєте, скільки в мене обов’язків.

- То хто кому що винен? Ви позичали підприємцю 30 тисяч євро?

- Запитайте в адвокатів. Такі питання можна вирішити тільки через суд.

- Вам повернули кошти?

- Не до кінця. У нас був усний договір. Він казав: “Потім віддам”. А коли потім? Пан Роман казав, що підприємець і йому гроші винен...

- Правда, що священики не мають права бізнесом займатися?

- Красти не мають права. Тільки мають право любити.

- А у вас є магазин біля церкви Юра?

- Немає. Це церковна крамничка. Це не мій бізнес. Підіть до свого духівника і спитайте, чи вам потрібно таке роздмухувати.

- То ви претендуєте на ресторан пана Ігоря у центрі Львова?

- Ми ні на що не претендуємо. Нам би свою місію до кінця виконати, на яку покликані. Ви якщо комусь позичите гроші, будете теж винуваті...

- А звідки у вас такі великі гроші?

- (Пауза. — Авт.). Ми не куримо, не п’ємо. Це не тільки мої гроші. Це ще двох моїх друзів. Ми зібралися допомогти йому втрьох. Спитайте у того пана Ігоря, звідки у нього гроші ресторан відкрити. Позичив у вісьмох людей і відкрив ресторан...

А тим часом...

У прес-службі собору Св. Юра мені повідомили, що деякі факти щодо цієї справи відомі. Є відкриті кримінальні провадження. “Думка архієрея щодо цього питання нам наразі невідома, — зауважили у прес-службі церкви. — Але знаємо, що Владика вже мав розмову з отцем на цю тему. Було б добре врегулювати цю справу у мирний спосіб... Але судовий процес розпочатий. І тут вже вступає у норму законодавство державне. У даному випадку отець виступає як позичальник, який намагається повернути свої кошти. Ситуація заплутана... А Владика не зобов’язаний коментувати такі випадки, оскільки це питання не стосується церковного життя...”.

Фото автора