«Дешевше, ніж на секонд-хенді, краще, ніж на ринку»

Перше похолодання додає клопотів людям, в яких у гаманці негусто. Оновити осінній та зимовий гардероб — не дешева річ. За найскромнішими підрахунками, зимова куртка та чоботи витягнуть понад три тисячі гривень. Чимало людей шукають бюджетні варіанти купівлі теплих речей. Щоб зекономити, експерти радять комісійні магазини та магазини з “антикризовою ціновою політикою”.

Завітала у кілька комісійних магазинів у центрі. Ціни на пуховики стартують від тисячі гривень, на чоботи — від півтори, на светри і штани — від 600. У так званих антикризових магазинах теж речі не дармові. Тепла коротка куртка з натуральним коміром — 1800 гривень. Ціни на взуття — від двох тисяч. “Чому так дорого? Це ж антикризовий магазин?” — запитую продавців. Знизування плечима. Одна з продавчинь тихо “витиснула”: “Не ми встановлюємо ціни на товар. Йдіть зі скаргою до власника! Зараз криза, знецінення валюти — закупи товару дорогі”.

Після тривалих пошуків дешевого теплого одягу натрапила на комісійний магазин на вул. Володимира Великого. Тут ціни приємно вразили. За тисячу гривень можна одягнутися з ніг до голови. Утеплені пальта на пізню осінь — 250-300 гривень, зимові — 350. Ціни на теплі куртки — від 249 гривень. Светри — від 50-ти гривень.

У комісійному — чимало покупців. Переважно це жінки пенсійного віку. Побачила і молоду маму з дітьми та жінку тридцятирічного віку. Пані Валентина каже, що купити теплий одяг для школярів зараз недешево. Якби зарплати були вищі, можна було б піти на ринок чи в магазин. “Доводиться шукати найдешевші варіанти, — каже. — Придбала тут пуховик за 330 гривень. Подивіться, як гарно виглядає. Ніхто не скаже, що дала за нього “смішні гроші”.

Власниця комісійного магазину Уляна Павлишин розповідає, що заклад позиціонується як магазин для соціальних верств. Цим бізнесом жінка займається більше року. (Відкрила два комісійні магазини, один з них на вул. Замарстинівській, 11). У цю сферу пішла з туристичної галузі. Каже, наразі заробітки від комісійних — скромні, інколи навіть “у мінусах”.

“У нас дешевше, ніж на секонд-хенді, краще, ніж на ринку, — наголошує пані Уляна. — Деякі комісійні магазини міста вели неправильну бізнесову політику і закрилися. Не розуміли бідного клієнта. Перебираємо речі, які нам приносять, ставимо доступні ціни. Люди зараз не готові придбати річ за 90-100 доларів. Робимо добре і для тих, хто приносить речі в комісійний. Наприклад, в Інтернеті не завжди зручно продавати. Клієнтам доводиться приходити додому на примірки”.

Запитую Уляну Павлишин про умови співпраці з клієнтами, що приносять одяг на продаж. “Ставимо мінімальну націнку, наприклад, 9 гривень, — каже. — З кожним підписує­мо угоду, де вказуємо остаточну вартість товару. Буває, що на деякі товари згодом дає­мо знижки (на одній розкладці акція — “Все по 19 гривень”. — Авт.). Знижки робимо переважно тоді, коли після прийому речі виявляємо якийсь дефект”.

Клієнт отримує гроші лише після продажу товару. Умова — товар має “лежати” в магазині не більше, ніж два місяці. “Після завершення терміну треба забрати товар, — каже Уляна Павлишин. — Якщо відмовляються, одяг даємо на благодійність, тобто потребуючим людям. Цей нюанс прописуємо в угоді з клієнтом. У нас немає комісії за те, що товар пролежав у магазині довший термін”.

Розглядаю одяг на полицях. Побачила кілька речей для виходу. Чорні сукні, туніки, спідниці, елегантні туфлі... “У нас чимало одягу з ринку “Південний”, — каже пані Уляна. — Там закриваються магазини, власники несуть одяг до нас, продають за собівартістю”.

Чи складно вести бізнес комісійних магазинів? “Складно, бо люди не розуміють, що робимо для них добре, — відповідає пані Уляна. — Іноді сваряться. Мовляв, не така націнка, а чому річ не продали, чому не виставили на манекені. На манекен зазвичай одягають сезонні речі”.