Хоч виріс на рівнині, без гір жити не може 

Любов до гір прокинулася в душі Олександра Веремійчука зі села Шатерники Славутського району Хмельниччини несподівано. Адже околиці, де підростав, — суцільна рівнина. Відкрив для себе альпінізм у зрілому віці. Нині ж не лише сам успішно долає найстрімкіші гірські вершини, а й навчає скелелазіння дітей. Його вихованці є чемпіонами України у цьому непростому виді спорту.

На пік у Тянь-Шані підіймалися… 20 днів

- Якби мені хтось колись сказав, що не уявлятиму без вершин свого життя, я б не повірив, — каже Олександр Веремійчук. — Бо в дитинстві у горах ні разу не був. А от пізніше, коли вже працював, часто їздили в Карпати на відпочинок. І мене затягнуло.

Олександр — начальник дільниці енергоремонтного підрозділу Хмельницької атомної електростанції. Робота відповідальна. Як вдається поєднувати її з таким екстремальним хобі, для мене загадка... Перші сходження були на карпатські вершини — Петрос (2020 м) та Говерлу (2061 м). Потім Веремійчук разом з друзями відкрив для себе гірський Крим. Згадує свою першу двотижневу мандрівку по тамтешніх каньйонах. У «зв’язці» (підіймався з товаришем у парі) потрапив у негоду й не міг зрозуміти: напарник, що йшов вище, встиг зачепитися за скелю льодорубом чи ні... Усе обійшлося благополучно, але коли чоловіки повернулися в табір, Олександр довго не міг і слова вимовити. Настільки серйозне пережив потрясіння...

За плечима у Веремійчука вже не одна вершина. Нещодавно він у складі групи українських альпіністів повернувся з Кавказу, де підкорив Казбек (5033 м, Грузія). Має у своєму активі успішне сходження на Ельбрус (5642 м, Росія) та пік Леніна (7134 м, Киргизстан). Про кожну мандрівку скелястими хребтами розповідає з неймовірним захопленням.

- На пік Леніна, що у горах Тянь-Шань, ми вирушили минулого літа, — пригадує Олександр Миколайович. — Уявіть: внизу спека градусів тридцять, а на вершині — двадцять морозу.

Висота й неймовірні перепади температур, тиску, кисневий голод — стрес для організму. Щоб людина могла адаптуватися до екстремальних умов, сходження відбувається поступово. Олександр розповідає, що на висоті 3600 метрів ще є юрти, в яких можна замовити миску салату чи гарячої каші. Добираються туди альпіністи, як правило, на четвертий-п’ятий день підйому. А далі опиняються віч-на-віч з примхливими горами. Буває, негода затягується, тож вирушати далі зважуються не всі. Веремійчук зі своїми напарниками досяг вершини на… двадцятий день мандрівки.

Запитую, чим харчувалися серед зледенілих схилів. Альпініст розповідає, що обов’язково із собою мають гречку, сухпайки, сухо­фрукти, шоколадні батончики і чай. Без гарячого питва в горах вірна смерть. Аби заварити ароматний напій, топлять у казанку сніг. До чаю ділять «Снікерс». Часто цей солодкий шматочок стає єдиною їжею за цілісінький день.

На Ельбрусі сало вкрала ласка

Пригадує, як, підкорюючи Ельбрус, хтось із колег узяв зі собою шмат сала. Але поласувати ним не встигли: гірська ласка, поцупивши стратегічний запас альпіністів, гордо позувала перед камерами, наминаючи свій трофей.

- Можна багато набрати із собою їжі, але що важчий рюкзак, то повільніше йтимеш, — розповідає Олександр Миколайович. — Речі вкладаєш лише найнеобхідніші. Має бути намет, щоб заховатися від негоди, льодоруб. У середньому «штурмовий» рюкзак (для сходжень. — Авт.) важить у межах десяти кілограмів.

На Кавказі Олександр Веремійчук був тричі. Востаннє — 2014 року. Це сходження запам’ятає до кінця своїх днів: тоді у горах зникли двоє членів їхньої експедиції. Найімовірніше, чоловіки впали в льодову тріщину. У тих місцях ці пастки можуть сягати сотні метрів углиб... Веремійчук розуміє всі ризики, проте зізнається, що жити без гір не може. Готується до наступного екстремального сходження. Який це буде пік, тримає у секреті. Та показує блакитно-жовтий прапор, з яким підкорив усі попередні вершини. Вірить, що розгортатиме його знову й знову.

А ще Веремійчук — керівник «Клубу альпінізму та скелелазіння», що працює в місті Нетішині з 2012 року. Зумів згуртувати довкола себе талановитих школярів, возить їх на змагання, що проходять в Україні та за кордоном. Двоє його учнів уже стали чемпіонами України зі скелелазіння у своїй віковій категорії.