Ліжко-місць забагато – здоров’я замало...

Протягом року в українських лікарнях суттєво зменшать кількість ліжко-місць. Зараз їх передбачено 87,9 на 10 тис. населення. А буде 60 або й менше. Набула чинності відповідна постанова Міністерства охорони здоров’я.

У відомстві посилаються на досвід розвинутих країн. У Євросоюзі цей показник становить 52,8. У Грузії та Швеції передбачено лише 25,9 ліжка. Для порівняння, у Росії, яка досі не може розпрощатися з радянським минулим, - 81,8. У Білорусі — 110,5.

Цьогоріч витрати на охорону здоров’я порівняно з 2015 роком зменшилися на 5%. МОЗ пообіцяв шукати внутрішні резерви та додаткові джерела для фінансування галузі. “Один зі способів заощадити кошти — скоротити фонд ліжко-місць на 25%. У першу чергу — в офтальмологічних і неврологічних стаціонарах. Це дозволить зекономити значні кошти, які будуть спрямовані на дофінансування медичних закладів, - заявив заступник міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. - Зараз 80% бюджетних коштів скеровується на утримання лікарняної інфраструктури та виплату зарплат медикам. На лікування хворих — лише 9%”. За словами чиновника, в Україні передбачені ліжка для таких хвороб, які у цілому світі лікуються амбулаторно. Їх і будуть скорочувати.

Україна здобула незалежність 25 років тому, а її система охорони здоров’я досі працює за системою Семашка — радянською моделлю, яка панацеєю від усіх хвороб вважала збільшення кількості лікарів, медсестер і лікарняних ліжок, що у післявоєнний час було виправдано, бо люди більше помирали від інфекційних захворювань. Замість того, щоб інвестувати у діагностику та лікування, чиновники від медицини влаштували гонитву за ліжко-місцями. Лікарні навмисно роздували ліжковий фонд і тримали ліжка заповненими якомога довше, оскільки від показника “ліжко-день” залежали державні виплати. У 1985 році ліжко-місць у СРСР було у чотири рази більше, ніж у США!

Однак, на думку президента Міжнародного благодійного фонду “Здоров’я українського народу” Сергія Сошинського, ліквідація системи Семашка зараз не на часі. “Система Семашка — це копія системи Бевериджа (британського економіста). Держава повністю оплачує лікування своїх громадян з тих податків, що вони платять. Є німецька модель Отто Бісмарка. Частину коштів сплачує роботодавець, частину — сама людина. Але знову ж таки, скільки людей у нас працює і отримує “білу” зарплату? Страхова медицина в Україні не запрацює, поки середньостатистичний український працівник не буде отримувати зарплату у розмірі 800-1000$ (20-25 тис. гривень). Тільки так люди, які працюють, зможуть оплачувати і своє лікування, і лікування тих, хто не працює, - переконаний експерт. - Певні особи зацікавлені у запровадженні страхової медицини. Класична шахрайська схема виглядає так: створюється страхова компанія, яка через державні органи збирає кошти з громадян, бере певну суму з держбюджету, а потім — оголошує банкрутство. Україна — не та держава, де можна бути у чомусь впевненим. Поцікавтесь у чиновників з МОЗу, чи є у них стратегія реформування галузі, якийсь документ, в якому перелічено по пунктах, що вони робитимуть після зменшення фінансування на закупівлю ліків, харчів для хворих, які лікуються в умовах стаціонару, ліжко-місць? На що повинні бути націлені реформи у медицині? На зменшення кількості хворих (тобто на профілактику) та зменшення смертності (особливо серед людей репродуктивного працездатного віку). На цих засадах базується система охорони здоров’я у всіх розвинутих країнах світу. Як зменшують видатки на охорону здоров’я у нас? Скорочують, ліквідовують, закривають. Чому всі державні підприємства стали збитковими? Бо у них — поганий менеджмент. Призначте нове керівництво — і ситуація зміниться. Однак влада наполягає на приватизації цих підприємств. Якщо новий власник захоче отримати прибуток, підприємство буде й далі працювати. Не захоче — працівники опиняться на вулиці, завод знесуть, а на його місці з’явиться житлова чи комерційна забудова. Ту саму аферу хочуть провернути з лікувальними установами. Все робиться для того, щоб працівників звільнити, лікарні закрити, а будівлі — виставити на торги. Бізнесмен придбає за копійки готові приміщення з підведеними комунікаціями. Чиновник — отримає “відкат”. А нам запропонують лікуватися у невеличких багатофункціональних госпіталях, де, щоб отримати допомогу, доведеться відстояти довжелезну чергу, адже пацієнтів буде більше, а лікарів — менше. І поки ефективно не запрацюють судова система та система покарань, марно сподіватися, що влада буде прислухатися до думки громади. Бо закон у нас поширюється тільки на тих, що вкрали 300 гривень чи дві банки фарби. Ті, що крадуть мільйони і мільярди, - “каста недоторканих”.

Водночас Сергій Сошинський визнає: кількість ліжок у будь-якому разі доведеться скорочувати. “Оперувався в одній з американських клінік. На другий день сказали, що пора підніматися з ліжка, на третій — вже ходив по палаті. На четвертий мене виписали. Потім тільки прийшов зняти шви. Якби це було в Україні, мене б виписали щонайменше на сьому добу, - каже експерт. - Ніде у світі по 20-30 днів у лікарні ніхто не лежить. Пацієнту надають кваліфіковану допомогу, і він повинен звільнити місце для наступного хворого. У Польщі проводили опитування серед громадян: чи задоволені вони їхньою медициною? Молоді люди (до 35 років), які мало хворіють і рідко звертаються до лікарів, відповіли ствердно. Старші за 35 років здебільшого висловлювали незадоволення: на огляд треба чекати кілька тижнів, лікарів — недостатньо, медсестер — катастрофічно бракує”.

“У 1975 році радянська система охорони здоров’я була визнана найкращою у світі (хоч і мала багато недоліків). А українська медицина — була найкращою в СРСР. Тепер очолюємо всі можливі антирейтинги. Відповідь на запитання “чому так сталося і хто винен” лежить на поверхні. Якщо пригадаєте хоча б одну позитивну ініціативу від МОЗу, буду вдячний, бо сам такої пригадати не можу, - каже президент Всеукраїнської благодійної організації “Рада захисту прав і безпеки пацієнтів” Віктор Сердюк. - У розвинутих країнах акцент робиться на технології. Якщо пацієнту можуть зробити малоінвазивну операцію і відпустити додому того ж дня, то кількість ліжок можна скоротити навіть наполовину — не те що на чверть. А якщо у лікарні відсутнє необхідне обладнання, бракує медсестер, якщо потік хворих — безперервний, то що там скорочувати?”

“Є надія, що регіональні органи здоров’я виважено підійдуть до питання скорочення ліжкового фонду. Якщо лікарня маленька, пустує, то чи має громада утримувати цей заклад? З іншого боку, пацієнтам треба пропонувати альтернативу. Закриваємо лікарню, але відкриваємо фельдшерсько-акушерський пункт або присилаємо сімейного лікаря. У Європі, Канаді, США хворі можуть отримати пораду лікаря телефоном. Спеціальні гаджети виміряють артеріальний тиск, визначать склад крові і навіть відсканують сітківку ока, а результати — надішлють доктору. Нам ще далеко до таких технологій, тому ця реформа матиме негативні наслідки, - переконана голова правління Спілки громадських організацій “Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів “Здоров’я нації” Валентина Очеретенко. - В Україні багато людей мають інвалідність. Безстроково групу рідко кому дають, тому хворий змушений періодично проходити медкомісію. Якщо протягом останніх двох років не лежав у лікарні, комісія може визнати, що йому не потрібні соціальний захист та допомога. Після реформи лягти у лікарню “для галочки” стане ще важче. Великого економічного зиску від зменшення кількості ліжок також чекати не слід. Експерти ВООЗ у 2003 році провели масштабне дослідження, яке засвідчило, що часто спостерігається зворотний ефект: ліжок стало менше, а видатків — більше. Хоч посилатися на досвід Росії тепер не прийнято, все ж наведу такий факт: торік смертність у РФ вперше за останні роки перевищила народжуваність. Експерти пояснюють це тим, що тамтешнє міністерство охорони здоров’я прийняло рішення скоротити кількість ліжко-місць на 25%”.

Лікарі також виступають проти скорочення ліжкового фонду. “У нас кількість ліжок досі “прив’язана” до штатних одиниць, тому це потягне за собою скорочення медперсоналу, - припускає лікар-уролог обласної клінічної лікарні, активіст ГО “Медична спільнота Революції гідності” Дмитро Репко. - Є відділення, які стоять порожні, тож там справді доцільно зменшити кількість ліжок. А є такі, де пацієнтів змушені класти у коридорах, бо палати переповнені. У МОЗі запевняють, що таких відділень скорочення не торкнуться. Але якщо фінансуванням медичних закладів займатимуться органи місцевого самоврядування (це передбачено у рамках заявленої децентралізації), чи не виникне у них спокуси скоротити видатки, зменшивши кількість ліжок?”.

У міністерстві визнають: звільнення неминучі, але обіцяють, що скорочуватимуть медиків пенсійного віку. Молоді змушені будуть перекваліфіковуватися або піти з професії. «Лікарі та медичні працівники є для нас важливими елементами, але головне завдання системи охорони здоров’я - надавати послугу пацієнту. Якщо система з’їдає левову частку грошей і при тому не надає доброї послуги, значить, систему треба реформувати радикально або знайти рішення, які дозволять надавати більш якісні послуги. У нас надто розгалужена та громіздка система, тому частина медичного персоналу буде змушена її залишити», - заявив заступник міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець.