Володимир Мельник: «Україна перетворилася на країну банків, аптек і університетів»

В Єдиній державній електронній базі з питань освіти зареєстровано понад мільйон вісімсот тисяч заяв від цьогорічних вступників. Рекордсменом серед українських університетів за кількістю поданих заяв є ЛНУ імені Івана Франка (понад 55 тисяч). Як Франковому вишу вдалося стати найпопулярнішим серед студентів та обійти столичні виші, а також про допомогу студентів військовим у зоні АТО, автономію університетів і скандальну ситуацію з УЦОЯО — у розмові з ректором ЛНУ імені Івана Франка Володимиром Мельником.

- Володимире Петровичу, який рік поспіль Франковий університет у трійці лідерів за кількістю поданих заяв від абітурієнтів. Цього року виш очолив список. Чим поясните таку популярність серед вступників?

- ЛНУ імені Івана Франка за результатами цьогорічної вступної кампанії є лідером рейтингу ТОП-10 ВНЗ України за кількістю поданих заяв. До вузу подали понад 55 тисяч заяв. Торік університет вперше очолив рейтинг ВНЗ України. До Львівського університету подали понад 60 тисяч заяв. Це свідчить про високу довіру вступників до нашого університету. В університеті здійснюється підготовка фахівців із найрізноманітніших спеціальностей відповідно до сучасних європейських вимог. Але йдеться не тільки про фахову підготовку. Університет завжди був національним за своїм духом. Загадати хоча б Революцію на граніті, Помаранчеву революцію, Революцію гідності... Нинішній етап — це участь наших викладачів в антитерористичних операціях проти російського агресора, допомога фронту. Все це проходить не під організованим началом ректорату, а за покликанням сердець студентів і викладачів. Нещодавно перед голов­ним корпусом університету відбулося освячення автомобіля, який студенти придбали (гроші збирали на благодійних аукціонах) та доставили в зону АТО для бійців 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу. Пишаємось нашими студентами! Ці молоді люди хотіли самотужки повезти автомобіль у зону АТО. Утім, задля безпеки зі студентами поїхав досвідчений водій із університету.

Ми співпрацюємо із понад 120-ма науковими інституціями та освітніми установами світу. До прикладу, наше співробітництво із Вюрцбурзьким університетом (Німеччина) доводить, що німецькі колеги зацікавлені не лише в тому, аби приїхати до України, а й щоб здобути тут досвід і реалізувати його.

- У Німеччині багато років поспіль вища освіта є безкоштовною. Чи можливе таке в Україні?

- Основне завдання держави — утверджувати статус вищих навчальних закладів. Якщо хочемо, щоб Украї­на була європейською державою, а не придатком Європи, — повинні дбати, щоб університети не перетворилися лише у педагогічні школи (з усією повагою до них), а були соціокультурним феноменом. Держава має перспективи лише тоді, коли вбачає в університетах пріоритет власної діяльності. Україна стане однією із провідних країн світу після того, як ми почнемо переходити до безкоштовного навчання всіх, хто хоче і спроможний здобувати освіту у вищій школі.

- Як ставитеся до політики освітянського відомства щодо закриття ВНЗ?

- Я б не назвав це скороченням чи закриттям. Це, радше, процес оптимізації. Україна перетворилася на країну банків, аптек і університетів. Має бути здорова конкуренція серед вищих навчальних закладів. Їхня кількість повинна відповідати запитам ринку праці. Свого часу відбулася девальвація вищої освіти, коли до системи ВНЗ приєднали колишні технікуми, які лише перейменовували, але не реорганізовували й не розвивали. Сьогодні мережа вищих навчальних закладів України налічує 803 заклади усіх рівнів акредитації та форм власності, у тому числі 325 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. До державної форми власності належать 215 навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. До приватної — 96 навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Така чисельність ВНЗ значно перевищує потреби Украї­ни. У більшості країн світу з населенням, сумірним українському за чисельністю і віком, кількість державних вищих навчальних закладів є набагато меншою. У Великій Британії — 96, у Франції — 78, в Іспанії — 47, в Італії — 65... Кроки Міністерства освіти і науки вважаю абсолютно доцільними. Це дасть можливість покращити фінансування вищих навчальних закладів, які забезпечують якісну підготовку фахівців.

- Близько року минуло з того часу, як університетам надали більшої автономії... Як у практичному плані це змінює розвиток закладів?

- У компетенції вишів — відкривати нові спеціалізації, а отже, одразу давати відповідь на виклики ринку освітніх послуг і запити роботодавців. Лише за цей рік ми відкрили понад 30 нових спеціалізацій на факультеті електроніки, прикладної математики та інформатики, юридичному факультеті... Та й ці спеціалізації не є вічними, вони повин­ні змінюватися, відповідати вимогам часу.

Ще однією ініціативою університету є ґрунтовне вивчення іноземної мови. Наші студенти мають змогу вивчати понад тридцять іноземних мов. Львівський університет — єдиний в Україні, у якому вивчають усі слов’янські мови, і єдиний, де вивчення латинської мови є обов’язковим для всіх студентів.

З 1 вересня запроваджуємо нову програму вивчення іноземних мов, яка передбачає 240 навчальних годин. Ця підготовка здійснюватиметься на основі навчальних програм Кембриджського університету, відповідних підручників і методичної літератури. Студентів навчатимуть протягом чотирьох семестрів від рівнів А1 до С2. На основі угоди з агенціями, які працюють під егідою Кембриджського університету, наш студент у кінці четвертого семестру зможе складати міжнародний іспит Cambridge English, успішні результати якого дадуть змогу отримати міжнародно визнаний сертифікат на підтвердження рівня володіння іноземною мовою, який дійсний протягом усього життя. Цей документ дасть можливість вступити до магістратури нашого університету без складання іспиту з іноземної мови, а також мати переваги при працевлаштуванні і в Україні, і в Європі та США.

- Чи цьогоріч в університеті підвищили вартість навчання?

- Для тих, хто не зможе вступити на бюджетну форму навчання, Львівський університет залишається доступним, оскільки платна форма навчання є стало невисокою порівняно зі столичними ВНЗ. Цього року, попри активні інфляційні процеси в країні, вартість навчання збільшилася в середньому на 1-10%, залежно від напряму підготовки і спеціальності. Вартість навчання у нас на різних спеціальностях коливається від 5 тис. 623 грн. до 18 тисяч 100 гривень.

- Недавно студенти та викладачі Львівської державної фінансової академії страйкували проти приєднання їхнього закладу до ЛНУ імені Івана Франка. Тож чи буде об’єднання двох вишів?

- Університет не є ініціатором приєднання Львівської державної фінансової академії. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Львівської державної фінансової академії» та відповідного наказу Міністерства освіти і науки України ЛДФА приєднали до університету. На базі академії створять структурний підрозділ університету. 16 липня Вчена рада ухвалила створити факультет управління фінансами та бізнесу. Ми переробили штатний розпис, який передбачає введення в структуру університету всіх викладачів і співробітників академії.

- Звільнень, яких так боялися працівники ЛДФА, не буде?

- Позиція міністра освіти Сергія Квіта та нашого університету — зробити все можливе, щоб працівники академії, науково-педагогічний персонал перейшли до університету в повному складі та отримали всі можливості для нормальної праці. З 1 вересня факультет управління фінансами та бізнесу має будувати свою стратегію у виші та ставити високі цілі відповідно до університетських вимог. Згідно зі ЗУ «Про вищу освіту», на новоствореному факультеті впродовж трьох місяців буде оголошено конкурс на обрання декана факультету.

Викладачі Фінансової академії нав­чатимуть студентів другого, третього та четвертого курсів. Щодо першого курсу бакалаврату та магістратури, то ці питання будуть врегульовані після набору студентів. Адже ми розпочали працю щодо адаптації ЛДФА до Львівського університету перед початком вступної кампанії. Якщо б мали на це трохи більше часу, то, очевидно, оголосили б конкурси під спеціальності нового факультету... Чи успішною буде стратегія факультету управління фінансами та бізнесу, чи ні — залежить лише від викладачів факультету. За них ніхто не буде працювати. Але й боротися з ними ми не ставимо собі за мету! Тепер це наші колеги. Ми лише зацікавлені в тому, щоб цей колектив розвивався. Жодних претензій до когось конкретно не ставимо.

- Цього року Міністерство освіти заборонило вишам вимагати від студентів бюджетної форми навчання довідки про працевлаштування... Чи доцільно було користатися такою практикою у країні, де високий рівень безробіття?

- Пригадую власну роботу декана (до обрання на посаду ректора Володимир Мельник очолював філософський факультет. — Авт.). Практика щодо довідки про працевлаштування була формальністю… До того ж така обов’язковість порушує конституційне право громадянина на працю та право на безоплатну вищу освіту у ВНЗ державної форми власності. Добре, що цю довідку скасували.

- Як керівник інституції, що зі самих витоків підтримувала впровадження зовнішнього незалежного оцінювання, як ставитеся до ситуа­ції з Українським центром оцінювання якості освіти (його директора Ігоря Лікарчука затримала прокуратура у зв’язку із ймовірною фальсифікацією результатів ЗНО)?

- ЗНО — це один із найбільш успішних гуманітарних проектів глобального характеру в Україні. Знаючи механізми роботи ЗНО, особливо нашого Львівського регіонального центру, хочу зазначити, що не вірю в те, що в УЦОЯО були системні зловживання. Нам не подобається «хаяння» тих людей, які відповідають за систему ЗНО. Незалежне оцінювання, направду, дає можливість молодій людині, незважаючи на місце її проживання чи соціальний статус, показати свої знання і вступити до вишу. Я знаю Ігоря Лікарчука особисто. Йому нині дуже непросто. Підтримую цю людину. Він — освітянин за духом і покликанням.

- Понад рік минув від того часу, як Міністерство освіти пройшло етап переформатування. Однак і далі часто з’являються повідомлення щодо корупції в освітянській сфері... Чи можливо викоренити це явище із храму науки?

- Треба не лише створювати механізми боротьби з корупцією, а шукати і долати причини її виникнення. Наші професори отримують близько 150 доларів зарплати. Коли до нас приїжджають колеги із Заходу, не можуть повірити в реальність такої заробітної плати, перепитують, чи то не одноразові доплати... Роль викладача та вчителя в українському суспільстві принижена. 99,9% викладачів і вчителів — порядні люди і добрі фахівці, а тому образливо, коли їх обливають брудом.

Маємо піднімати соціальний статус викладачів. Не зробимо цього — не матимемо ні школи, ні університету. А, значить, не матимемо майбутнього.