Експеримент «доктора Франкенштейна»

Професор з Італії, нейрохірург Серджіо Канаверо, планує пересадити своєму пацієнту... чуже тіло! Чоловік, який погодився взяти участь у безпрецедентному експерименті, отримає не лише нові кінцівки, а й новий тулуб — зі серцем, печінкою, легенями, спинним мозком, геніталіями та іншими життєво важливими органами!

Росіянину Валерію Спиридонову — 30 років. Пересуватися в інвалідному візку почав у віці одного року. Чоловік з народження хворіє на спинальну аміотрофію Вердинга-Гофмана. Це — спадкове захворювання мотонейронів спинного мозку. Ефективного лікування наразі не розроблено. Живуть такі хворі у середньому 20 років. Валерію вдалося прожити на десять довше. Але він розуміє, що час — не на його боці, тому й погодився, аби його голову відтяли від хворого тіла і “пришили” до здорового.

Чоловік заробляє на життя програмуванням і графічним дизайном. Доглядає його мама. “Хтось мусить бути першим, — каже Валерій. — Впевнений, першому космонавту також було страшно”.

Російська?православна церква вже відреагувала на цю новину. “У ході операції душа Валерія змішається з душею іншої людини”, — заявили священнослужителі.

Своїм критикам хірург Канаверо рекомендує відвідати будь-яку лікарню і поспілкуватися з хворими, які не можуть себе самостійно обслуговувати...

Операція запланована на 2017 рік. Триватиме 36 годин. У ній візьмуть участь 150 досвідчених лікарів. Трансплантація обійдеться у 13 млн.$ — гроші Канаверо планує попросити у багатіїв, наприклад, у Білла Гейтса чи Марка Цукерберга. Донором стане чоловік, мозок якого помер, але тіло ще живе (ймовірно, жертва ДТП). Пацієнта і донора на час трансплантації занурять у холод. Найважчим завданням для нейрохірургів буде з’єднати нервові волокна.

“Операція буде схожою більше на Кітті-Хок (місце, де винахідники брати Райт здійснили перший політ на сконструйованому ними літаку. — Авт.), ніж на “Боїнг-747”. Потім її поставлять на потік, удосконалять. Пересадку можна буде зробити у лікарні “по сусідству” — для цього більше не доведеться їхати “на край світу”, — малює райдужні перспективи італієць. Проводитимуть таку операцію у випадках травм тіла, не сумісних з життям, запущених онкологічних хворобах (якщо не буде метастазів у головний мозок), вроджених дефектах тіла, що становитимуть загрозу для життя, тим, хто надумає змінити стать, і навіть старим людям, які захочуть повернути втрачену молодість. Як бути зі старим лицем? Мозок виймуть з черепної коробки і піддадуть кріозаморозці, а новеньке тіло виростять зі стовбурових клітин, у нього той мозок і пересадять.

Канаверо не приховує: його кінцева мета — продовжити життя всім смертним (зокрема і собі). “Коли стане доступним масове клонування, це змінить історію людства, — переконаний науковець. — З власного генетичного матеріалу будемо вирощувати собі нове тіло і у віці 60 років робити пересадку. І так — поки не набридне. Нас хочуть оцифрувати, позбавити тіла. Я — проти. Прожити 100-200 років в середині машини у вигляді мозку? І чим займатися? Набагато цікавішим видається перспектива вдосконалення мозку, щоб він набув гіпергедоністичних властивостей. Вбудувати механізм, який, приміром, буде викликати оргазм”. “XXI століття стане поворотним моментом в історії людства”, — запевняє професор, якого критики вже встигли охрестити “доктором Франкен­штейном”.

«Нічого нового Канаверо не вигадав. 60 років тому радянський вчений (його вважають засновником світової трансплантології) Володимир Деміхов пересадив 20 собакам... по додатковій голові — і вони прижилися! Технічно це набагато важче завдання, ніж відрізати голову одній собаці і пришити її до тіла іншої, — каже кореспонденту “ВЗ” д.м.н., заслужений лікар України, керівник відділу трансплантації та хірургії печінки, заступник директора з наукової роботи в трансплантології Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова Олег Котенко. — Тодішні світила науки вважали за честь повчитися у Деміхова, хоча на батьківщині його досліди називали “аморальними”.

Спершу Деміхов пробував з’єднати передню половину тулуба однієї тварини із задньою половиною іншої. Але під час перерізання спинного мозку різко падав кров’яний тиск, і складені з двох частинок собаки помирали.

Тоді науковець вирішив приживити половину однієї собаки до цілого, неушкодженого тулуба іншої. Відібрав великого пса і велике щеня. Під наркозом, перевівши тварин на штучне дихання, перерізав тулуб цуценяти у середній частині грудної клітки. Передню частину з ногами, але з видаленим серцем і легенями, пересадив цілій собаці на шию. Після зшивання судин створилося загальне коло кровотоку, і пересаджена голова щеняти почала жити за рахунок дихання і кровообігу великого пса. Так з’явилися двоголові створіння. Одне із них прожило цілий місяць! За цей час прооперована собака подорослішала. Шерсть відросла на 1 см. Пересаджена половина цуценяти стежила за предметами, які її зацікавили, реагувала на звуки, облизувалась, коли бачила їжу, пила воду і молоко, які виливалися зі стравоходу, що виводився назовні через шкіру собаки-“носія”.

Також Деміхов створив “сіамських близнюків” — маленьку собаку з видаленим серцем і легенями “пришив” до великої, здорової, за рахунок дихання і кровообігу якої та й жила.

«Послідовник?Деміхова, американський професор-нейрохірург Роберт Уайт у 1970-х рр. проводив подібні експерименти — пересаджував голови мавпам на тулуби їхніх родичів. Тварини жили по 3-4 доби. Вченому не вдалося з’єднати стовбур спинного мозку з головним, тому життя зберігалося тільки у пересаджених головах, а тулуби залишалися нерухомими, позбавленими чутливості і лише штучно підтримували життя голови. Згодом розвивався набряк (через різницю у тканинах донора та реципієнта), і головний мозок гинув. У випадку з Валерієм Спиридоновим зберігається висока ймовірність летального фіналу, — припускає речник Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова Михайло Барковський. — Якщо лікарям вдасться зробити так, щоб пацієнт отямився від наркозу і жив (принаймні якийсь час), то є сумнів, що зможе керувати новим тілом. Коли пересаджують серце, воно — денервоване (нерви, що ведуть до нього, перерізані). Виконує свою основну функцію — перекачує кров, але продовжує битися у заданому ритмі, навіть якщо пацієнт підіймається по сходах чи переживає хвилювання. Як Канаверо та його колегам вдасться інтегрувати в організм не рідний йому головний мозок? Центральна нервова система складається з головного і спинного мозку. Як їх можна розділити, а потім поєднати одну частину з чужою, та ще й щоб вони продовжували справно виконувати свої функції, ефективно взаємодіяли одна з одною?”