Передплата 2024 ВЗ

«Побачите у бомбосховищі щура — не кричіть!»

Журналіст «Леополіса» разом із волонтерами прибирала захисне укриття

У рамках кампанії “Увага! Бомбосховище!” сорок громадських активістів Львова довели до ладу підвальне укриття на вул. Братів Рогатинців, 12-14. Це бомбосховище — одне з найстаріших в центральній частині міста та найбільш замасковане (розташоване у дворику). А ще найбільш засмічене. “Такого брудного бомбосховища ще не бачив, хоча прибрали від побутового мотлоху уже шість укриттів”, — сказав громадський активіст, організатор кампанії прибирання Юрій Шивала. Волонтерів для роботи шукали через соцмережі. Журналіст “Леополіса” прибирала разом із волонтерами бомбосховище.

Одягаюся у старий спецодяг і гайда прибирати бомбосховище. На під’їздах на вул. Братів Рогатинців — оголошення про акцію. Волонтерів просять приносити граблі, мішки, лопати. Винагорода за роботу — канапки з чаєм. Біля під’їзду, де розташоване засмічене укриття, — вантажний автомобіль, який виділив жек. Дехто приходив з шахтарськими касками, до яких прикріплений ліхтарик. 23-річна львів’янка Марія Шукост розповіла, що не вагалася йти працювати: “На випадок війни єдина можливість врятувати життя — кудись сховатися”.

До розмови приєднується волонтер Юрій: “Це бомбосховище має добротні двері, стіни. Але там не прибирали п’ятдесят років. Не працює система вентиляції. Після Радянського Союзу бомбосховища не використовували за призначенням. Мешканці будинків туди виносили сміття”.

Нам роздають робочі рукавиці, лопати, мішки для сміття. Перед стартом — інструкція з техніки безпеки. “Дроти руками не брати, дивитися під ноги, щоб не наступити на предмет, яким можна поранитися, — сказав Юрій Шивала. — Дівчата, якщо побачите щура — не кричіть! Вони наші, львівські, хороші”.

Волонтери розділилися на дві групи — по обох під’їздах бомбосховища. Хлопці — направо, дівчата — наліво. Завдання для чоловіків — виносити з підвалу важкі предмети. Для дівчат — заповнювати мішки сміттям. Враження від укриття — жахливі. Воно занадто засмічене: від будівельних матеріалів до побутових відходів, мішків з цементом. “Цемент у вантажну машину не кидайте, його ще можна використати за призначенням”, — сказав волонтер Мирон.

Одна дівчина перелякано крикнула. Усі кинулися їй на допомогу: “Що, щура побачила?”. Дівчина відповіла, що наступила на скло і налякалася. Добре, що пі­дошву не пошкодила. Щура ніхто не побачив. Мабуть, вони перелякалися галасу...

Кидаю в мішок старий посуд, уламки віконних рам, металевих конструкцій. Тягну мішок до виходу, але заблукала в лабіринтах сховища. “Йди на запах свіжого повітря. Там вихід”, — порадила волонтерка. Знайшла віконну раму, винесла її на вулицю аж до вантажної машини. Поки несла, вкрилася пилюкою з ніг до голови, почався алергічний кашель... Добре, що у сумочці мала піґулки проти алергії. У сусідньому під’їзді волонтер порізав палець. Рану перев’язали, хлопець продовжив виносити сміття.

За шість годин з бомбосховища винесли три вантажівки будівельного та побутового сміття. Після виснажливої роботи усіх чекав обід, який приготували дві мешканки під’їзду (канапки, вареники, чай, печиво).

Як почнуть бомбити — біжіть у підвал або в підземний перехід!

Як повідомили “Леополісу” в управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради, найбільша площа підвальних приміщень — у Галицькому районі. Проблема з укриттями є в Сихівському районі Львова. Там підвальні приміщення будинків мають багато бетонних перегородок. У деяких бомбосховищах міста є дизельні генератори. Для укриття населення в особливий період можуть використовуватися підвальні приміщення житлових будинків та підземний простір, зокрема паркінги, підземні пішохідні переходи. У нових будинках є можливість під’єднати підвальні приміщення до централізованого постачання питної воді.

Схожі новини