«Яким би мудрим не був вчитель, він мало чого навчить за один урок на тиждень...»

Коли йшов на зустріч зі срібним призером Міжнародної олімпіади з хімії серед школярів, студентом першого курсу хімічного факультету Франкового університету Олегом Гордійчуком, прокручував в голові залишкові знання, які ще не вивітрилися за 57 років після закінчення школи. Хімія не була моїм улюбленим предметом. Запитую в Олега: “Чому так багато учнів не люблять хімії?”.

— Це складний предмет. Він щільно інтегрований з математикою, фізикою. Хімію не можна зазубрити, її треба розуміти і полюбити. Важлива особистісна схильність до засвоєння тих ти інших дисциплін. Одні люди більше надаються до природничих дисциплін, інші — до гуманітарних. Багато залежить від вчителя. Мені на такого вчителя пощастило. Це викладач хімії Львівського фізико-математичного ліцею, заслужений вчитель України, кавалер ордена Княгині Ольги Лілія Тадеївна Олексин. Саме вона підготувала мене до успішного виступу на Міжнародній олімпіаді з хімії 2014 року у Ханої. Одна медаль — на двох...

— Знаю, що ти вступив на хімічний факультет без репетитора. Твоє ставлення до репетиторства?

— Це залежить від статусу школи. У нашому ліцеї у 9-10 класах — п’ять уроків хімії на тиждень. А в 11-му — шість. Якщо брати звичайну школу, то в 10-11 класах лише один урок хімії на тиждень. Яким би не був вчитель, він не зможе за один урок вкласти в учня стільки знань, щоб він успішно склав тести з хімії. Тут без репетитора не обійтися.

— Багато нарікань на складність тестових завдань ЗНО...

— Щодо тестів з хімії минулого року, то вони не були складними навіть для випускників звичайної школи. Але є такі випадки, коли сильний учень, який виходить за рамки шкільної програми, знає такі варіанти відповідей, які не передбачені тестами.

— Ти як володар срібної медалі мав високі шанси вступити у будь-який університет світу. Чому обрав університет імені Івана Франка?

— Навчання за кордоном переважно платне. У мене була дилема вступати до університету імені Шевченка у Києві чи у Львівський університет. Пересвідчився, що наш хімічний факультет нічим не поступається столичному. Наших випуск­ників-хіміків запрошують до найпрестижніших наукових установ світу.

— Зараз знову розгорнулася дискусія щодо питомої ваги гуманітарних предметів у навчальних планах технічних і класичних університетів...

— Очевидно, певну кількість годин гуманітарного циклу треба зберегти. Але треба дати право студентові вільного вибору таких дисциплін, аби студент ходив на такі лекції не з примусу, а з щирим зацікавленням. Для прикладу, у нас “безпека життєдіяльності” щотижня, а англійська мова одна година раз на два тижні. Якби справді був вільний вибір дисциплін гуманітарного циклу та навіть деяких профільних предметів, це б створило конкуренцію серед викладачів.

— Чимало абітурієнтів вже при вступі думають про майбутнє працевлаштування...

— Наш факультет найменший в університеті. Випуск з 5-го курсу — 75 осіб. Довідався таку статистику. 15 відсотків випускників продовжують навчання в аспірантурі, інших ВНЗ країни, а також Польщі, Словенії, Німеччини... Ще 15 відсотків йдуть викладати хімію у школи. Решта влаштовується на підприємства хімічної галузі, в експертні лабораторії. Безробітних факультет не випускає...

— Ти отримуєш президентську стипендію — майже 1200 гривень на місяць. Як витрачаєш ці кошти?

— Не шкодую грошей на книги з хімії, фізики, науково-популярної літератури, а також з історії світової культури і мистецтва.

— Чи залишається у тебе вільний час на якесь хобі?

— Я закінчив музичну школу по класу фортепіа­но. Практично кожного дня граю, розучую нові музичні твори.