Ювілейний «Золотий лев» – без вуличних вистав

Цьогорічний “Золотий лев” не лише відзначає ювілей, а й проходить під актуальним гаслом “Схід і захід разом!”. Попри складні обставини, організаторам вдалося зібрати у Львові найвідоміші театри з усієї України та кілька колективів з-за кордону. Усі театрали погодилися працювати безкоштовно. Ціни на квитки — символічні. Половину зібраних коштів передадуть у львівські госпіталі на лікування поранених солдатів.

До 5 жовтня львів’яни та гості переглядатимуть на сценах львівських театрів вистави колективів з Німеччини, Білорусі, Польщі та України. “Золотому леву” — чверть століття. Але те, що фестиваль відбуває­ться цього року, — для мене справжнє досягнення. Найважче було зібрати театри зі сходу, театральні колективи розсіялися по країні. Тому приїдуть тільки представники луганського теат­ру, зустріч з ними відбудеться 3 жовтня в театрі “Воскресіння”. Не приїхали грузини з естонцями — МЗС не дозволило їм в’їжджати на територію України, бо це державні театри, а у нас війна”, — каже засновник фестивалю, директор Львівського академічного театру “Воскресіння” Ярослав Федоришин.

Вперше у Львові Німеччину на фестивалі представлятиме театр «МЕТА» з виставою Musicophilia. 1 жовтня у театрі «Воскресіння» відбудеться зустріч із геніальним польським режисером та сценографом Лешеком Мондзіком. Молодий білоруський театр «Ч» привезе виставу «Дзяди» Адама Міцкевича. Заключним акордом фестивалю стане нашуміла вистава столичного театру ім. Івана Франка «Квітка Будяк». «Квітка Будяк» — надзвичайна робота Станіслава Мойсеєва, це такі зірки театру, як Богдан Бенюк, Ксенія Баша, Остап Ступка... Сама тема постановки надзвичайно актуальна для наших реалій. На цю виставу величезний попит, майже не залишилося квитків”, — додає пан Федоришин.

Традиційного вуличного карнавалу від “Золотого лева” цьогоріч не було. Зате відкриття фестивалю відбулось видовищною вуличною виставою від театру «Воскресіння» «Сни за Кобзарем». Постановку просто неба приурочили до 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка, особливу атмосферу створювали гра світла та полум’я, автентичні костюми, актори на ходулях та величезні рухомі конструкції як елемент декорацій. Другим подарунком від «Воскресіння» стала сімейна драма «Сарана» за п’єсою Біляни Србляновіч. Цю складну постановку-притчу дуже рідко можна побачити на сцені театру: одвічні людські проблеми подані в оригінальній упаковці гарних декорацій та футуристичних костюмів. Актори, одягнені наче герої фільму «Кін-дза-дза!», розповідають про втрату високих почуттів, проблеми батьків та дітей, жорстокість та меркантильність соціуму.