Такий «Піддубний» нам не потрібний!

Державна агенція України з питань кіно здійснюватиме відтепер експертизу фільмів російського виробництва — на предмет відповідності національному законодавству. Необхідність рішення актуалізувалася у зв’язку із заявками на кінопрокат в Україні російського серіалу «Біла гвардія» та фільму «Піддубний». На думку експертів, ці стрічки є інструментом інформаційної війни.

Фільми «Біла гвардія» та «Піддубний» визнані такими, що демонструють зневагу до української мови, народу та державності, а окремі факти спотворені і переписані на користь Росії. Стрічка “Піддубний” режисера Гліба Орлова перетинається з творінням Віктора Андрієнка “Іван Сила” у виборі головного персонажа — силача Івана Піддубного. Але якщо фільм Андрієнка покликаний заохотити дітей до самовдосконалення на прикладі славетного черкащанина, то “Піддубний” Орлова описується як фільм про “русского богатыря”, який “играючи одолевал молодых атлетов, а в вопросах чести и справедливости не знал компромиссов”. Стрічка підносить “чисту російську душу” над “брехливими західними цінностями”... Що стосується російського серіалу “Біла гвардія”, то він був знятий Сергієм Снєжкіним ще у 2012 році, прем’єра на каналі “Росія-1” відбулась тоді ж. Представити його на українських екранах російський виробник вирішив дуже вчасно, адже “Біла Гвардія” показує Україну та героїв українського походження упослідженими...

“Давно існують правила і процедури, пов’язані із обмеженням прокату, — каже член Національної спілки кінематографістів України, екс-голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль. — Чотири роки тому був скандал, пов’язаний із фільмом “Ми з майбутнього-2”: одну із головних ролей грав Остап Ступка, який підігрував росіянам стосовно характеристики бійців УПА. Тоді я, будучи головою експертної комісії, не випустила на екрани цей фільм. Треба діяти принципово, дивлячись на наслідки експансії російськомовного продукту та російських фільмів телевізійного ґатунку, більшість з яких пропагують оспівування мілітаризації і героїзацію російських бійців. Інша річ, — як до цього ставляться телевізійні канали. Це стало предметом обговорення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. На останній зустрічі був присутній тільки продюсер телеканалу «1+1» Олександр Ткаченко, а продюсери інших загальнонаціональних каналів не з’явились”.

Чи спричинить фільтрація російських стрічок кризу у вітчизняних кінотеатрах? Керівник однієї з найбільших в Україні демонстраторських мереж “Кінопалац” Богдан Батрух переконаний, що загрози немає. “Ініціатива Міністерства культури є абсолютно нормальною. Недопустимо вживати кіно в цілях пропаганди. Заборона фільмів не є стандартним заходом, але вона абсолютно виправдана у стані війни. Кінотеатри від цього нічого не втратять — фільмів випускається достатньо, і на прокаті заборона ніяк не відіб’ється”.

Письменник Юрій Винничук вважає, що російське кіно та музика, на відміну від літератури, є продуктом масового впливу, тож зашиту у них пропаганду треба було викорінювати вже давно. “Не знаю, плакати чи сміятися: аж два (!) російські фільми заборонили, — дивується пан Юрій. — А не хочеться комусь довідатися, скільки німецьких і японських фільмів було заборонено під час Другої світової в Америці і Канаді? Або які саме німецькі фільми крутили тоді ж в Англії? Надто тривалий час ми були «братьями», хоча насправді ніколи ними не були... Досі не можемо позбутися їхнього зомбопродукту. Пуповина з Московією розірвана лише політично, але не ментально. Ми й далі живемо з нею в одному совку. Дико було б почути, щоб в Англії під час війни хтось слухав німецьке радіо. Таку людину відразу б сприйняли за шпигуна. Але ми спокійно слухаємо в таксі чи в маршрутках «кацапську попсу», «Русское радио», дивимося їхні серіали і шоу. Війни нема?».