Андрій Приймаченко: «Заходу про Україну говорили не науковці чи режисери, а бандити і проститутки»

Фільм-дослід «56 років, 89 стрічок і одна однобока історія про Україну» сколихнув українську громадськість. Відео складається з епізодів американських фільмів, де є згадка про Україну. Сюди увійшли відомі сцени зі «Збройного барона», «Війни світів», «Сімпсонів» і «Доктора Хауса» та уривки ще з 89 стрічок: військової драми 1958 року «Молоді леви» з Марлоном Брандо, серіалу «Доктор Хто» 1967 року, серіалів «Друзі», «Як я зустрів вашу маму», «Ганнібал» і «Банші». Згадки не найприємніші: українські бандити, проститутки, наркоторгівля і продаж зброї... До всього ще й “вічне” запитання з вуст американського обивателя: “Яка різниця, з України ти чи з Росії?”. Думку західного світу про українців досліджував Андрій Приймаченко — 24-річний режисер, кліпмейкер, оператор та режисер монтажу. До американських стереотипів Андрію не звикати, адже кіновиробництва хлопець навчався у Каліфорнії.

— Андрію, звідки ідея створити таку нарізку відео?

— Я вже колись робив проект реклами України — ця серія була розрахована на західну аудиторію. Після того у мене виник­ло питання: а що Західна Європа думає і знає про нас? Західні люди з подвійним дном — вони дуже ввічливі і ніколи не скажуть нічого образливого. Довелось би робити соціологічне опитування, а для цього потрібно опитати сотні мільйонів людей. Фінансів на таке у мене немає. Тому почав розмірковувати, що ж найкраще формує думку сучасної людини та її стереотипи? Передовсім американські фільми і серіали!

— Як ви вибирали фільми?

— Працюю у кіновиробництві, тому орієнтуюсь у цій галузі. Є така штука, як сценарні бази, — зібрані сценарії дуже багатьох фільмів, не тільки американських, є навіть українські. За тиждень мені вдалося виконати всю необхідну роботу.

— Ви включали всі згадування про Україну?

— Всі ті, які можна було знай­ти. Бо є фільми, які десь на марґінесі, і їх переглянути практично неможливо. Але контекст, в якому там згадувалась Україна, все одно відповідає загальному стержню, бо вони знову ж таки підпадають під загальний стереотип. Сортував фільми лише за часом випуску. Моєю метою було вказати західній аудиторії, що все, що вони знають про нас, — стереотип.

— “Стереотип” дорівнює “неправда”?

— Я не кажу, що це неправда. Недолік стереотипу не в тому, що він неправдивий, а у тому, що не до кінця правдивий. Я не можу сказати, що у нас нема бандитів чи недолугих чоловіків, чи що на проспекті Перемоги під час Євро-2012 не було «ринку жінок». Усе це правда. Але є й інший бік. Треба, щоб і на нього звернули увагу...

— Іноземці коментують якось вашу відеороботу?

— Я дав інтерв’ю кільком іноземним виданням. Спочатку вони зацікавились темою, але потім стало не до кіно... Коли матеріали готувались до друку, наші «добрі сусіди» збили пасажирський літак “Малайзійських авіаліній”.

— З нарізки видно, що нас і до румунів приписують…

— І це не тому, що американці тупі. Це ще один стереотип. Наприклад, я ніколи не звертав уваги на карту Штатів. От ви знаєте, де штат Айова? А він розміром як пів-Європи. Або чи багато ми знаємо про країни Південної Америки? Тому звинувачувати американців у тому, що вони не знають, де розташована Україна, нема чого.

— За які роки ви підбирали фільми?

— Це фільми, зняті упродовж 56 років. З 1958-го і до наших днів.

— Ви передивилися всі фільми у хронологічному порядку. Можете сказати, чи змінювався стереотип за ці роки?

— Стереотип трохи видозмінювався. Спочатку Україна сприймалася як житниця світу. Парадоксально, але перша згадка про Україну — слова про горілку. Далі з 90-х пішли мафіозі, бандити, “Наташі”, жінки легкої поведінки…

— Що ваше відео може сказати українцям?

— Я хоч і розраховував на західну аудиторію, це показова робота і для нас: які проблеми нам треба вирішувати, що треба змінювати. Адже на рівному місці стереотипи не з’явилися. Якщо американці показують українських бандитів, отже, вони їм часто зустрічалися. Те саме з жінками легкої поведінки. Просто так вийшло, що про Україну говорили не наші науковці чи режисери, а бандити чи проститутки... Тепер час розумних людей говорити про нашу країну.