«Мені сорочку мама вишивала, неначе долю хрестиком вела»

У чернівецьких школах замість форми пропонують носити вишиванку. Із таким проханням до міської ради звернувся громадський активіст Ігор Жижиян. Він запропонував з нового навчального року запровадити у школах міста нову форму — на основі національної вишитої сорочки. У своєму зверненні написав, що його донька Анастасія, учениця третього класу, на шкільні свята з гордістю одягає національну вишиванку. Чи справді варто українську вишиту сорочку перетворювати в елемент шкільної форми, чи не набридне вона школярам, як і будь-яка повинність? А можливо, навпаки, прищепить їм ще більшу любов до неньки-України? Ці та інші питання з’ясовувала журналіст “ВЗ”

«Вишивка — перш за все орнаменти-обереги, — пояснила “ВЗ” керівник Музею етнографії та фольклору при Міжрегіональному центрі професійно-технічної освіти художнього моделювання та дизайну Галина Плебанська. — Не можна сказати, що українська вишивка виникла на якомусь етапі розвитку. Цивілізації зароджувалися і зникали, вишивка передавалася генетично від покоління до покоління. Скіфія, Трипілля — це стебнівка, штапівка, вишивання гладдю.

Вишивки виконували функції оберега. Вишиту сорочку майбутня мати шила на останніх термінах вагітності. Відчувала дитину, передавала їй свою позитивну енергетику. Чорні кольори були відсутні. Нині кажуть, що чорний — символ родючості. Так, але не для дітей. Їм “належали” світлі кольори, вишивка білим по білому. Інколи для немовляти матір шила сорочку зі свого посагу, адже здебільшого у придане давали і домоткане полотно».

Пані Галина схвалює ініціативу щодо запровадження вишиваної сорочки як шкільної форми. “Деякі сучасні мами уже немовлятам вишивають сорочечки, — пояснила. — Дитина, яка відвідуватиме школу якщо не у вишитій сорочці, то бодай з якимись елементами вишивки, почуватиметься краще. Не треба вішати ярлики, що це суто народний стиль. Це — елемент окраси. Не обов’язково одягати пишні вишиті орнаменти. Можна задовольнитися рослинним, квітковим варіантом, стилізацією якоїсь літери чи й усього імені. Це теж буде обрегом”.

“Не лише в регіонах, у різних селах були свої традиції крою та колористики вишиванок, — розповіла “ВЗ” мисткиня, реставратор, власниця кількасотенної колекції стародавніх українських вишиванок Роксоляна Шимчук. — У Центральній та Лівобережній Україні надавали перевагу стриманим кольорам. Домінувала вишивка білим по білому, мереживо, червоно-чорна колористика, сині відтінки. Однак це не стосується строю (крайки, коралів, текстилю, намиста, як його елементів. — Авт.) загалом. Він достатньо яскравий у всіх регіонах України. У Західній Україні переважають гарячі кольори вишивки. На Покутті — червоний, помаранчевий. Тернопільська вишивка славиться “густими” орнаментами чорних кольорів, Буковина — феєрія кольорів.

“Найчастіше для вишитих сорочок використовували домоткане полотно з льону чи коноплі, — каже пані Роксоляна. — Якихось заборон у колористиці не було аж до того періоду, поки в Україну не прийшла радянська влада. Синій та жовтий кольори стали “нелегальними”. Не можна було вишивати і національну символіку. За непокору відправляли на Сибір, засуджували на смерть. Та попри це, люди вишивали сорочки, синьо-жовтою робили окантовку, могли додати кутасики — один синій, другий — жовтий. Можливо, саме завдяки таким людям, через пам’ять поколінь, ми зберегли наш герб, наш прапор, наші святині...”.

У п’ятирічному віці дівчинці вперше давали до рук голку та нитку. Дитина починала вчитися вишивати.

“Як мама трьох дітей, двоє з яких хлопчики, я проти ініціативи запровадження вишиванки як шкільної форми. Проти й класичних костюмів, — пояснила Роксоляна Шимчук. — Після першої ж перерви форма виглядає жахливо. Нині, коли є джинс, практичніше запровадити його та якісь молодіжні светри. Хай це буде однакова форма, нехай у ній буде присутнім якийсь елемент вишивки — цього достатньо. Українська ідентифікація — це не тільки вишита сорочка. У Західній Україні дітки вдягають вишивані сорочки на урочистості. На кожен день батьки просто замучаться їх прати. Сорочку зі складною вишивкою давати у школу шкода, бо діти її понищать. Брати щось дуже просте — означає нівелювати саме поняття вишиванки”.

А ось голова Львівського обласного педагогічного товариства імені Григорія Ващенка Оксана Гентош вважає, що пропозиція запровадити українську вишиту сорочку в елемент шкільної форми замість класичного костюма є позитивною. “Люди нині масово одягають вишиванки, — пояснила вона. — Це піднімає патріотичні почуття. Вишита сорочка як шкільна форма сприяла б духовному вихованню дітей.

Водночас, шкільна форма сприймається як елемент обов’язковий. Серед школярів міг виникнути певний спротив проти носіння вишитої сорочки кожен день.

Якщо і запроваджувати ініціативу, то локально. До прикладу, щоб вишиту сорочку як форму носили школярі початкових класів. Потім можна розширювати масштаби.

“Українська вишита сорочка могла б бути елементом святкової шкільної форми, але аж ніяк не повсякденної, — вважає дизайнер Роксолана Богуцька. — Це було б краще, аніж теперішні стилізації радянських фартушків та пишних бантів. Мова не про естетику, а про любов до свого рідного, народу та культури власного народу. Тут залежить від школи і її ставлення до національних традицій. Вона ж виховуватиме і думку школярів”.

За словами шкільного психолога, психотерапевта Тетяни Іванюк, нав’язування вишитої сорочки як шкільної форми призведе до негативної реакції підлітків. “Якщо у куті надмір меду, вона стає несмачна, — метафоризувала психолог. — Насильно прищеплювати любов до українських символів не варто. Це може бути рекомендацією. Вчителі вітатимуть тих учнів, які мають потребу щодня носити вишиванку. Батьки можуть до класичного учнівського костюма додавати вишивані елементи. Водночас невідомо, наскільки це буде естетично та зі смаком”.

Опитування «ВЗ»

Чи повинна вишиванка стати шкільною формою?

Марія Васько, мати третьокласниці

Діти мають одягати вишивану сорочку під час свят, як-от перший чи останній дзвоник, випускний. Це додаватиме урочистостям національного духу, певного шарму. Не хотіла б, щоб діти носили вишиванку на щодень. Як і будь-яка форма, вона набридне і вже не асоціюватиметься зі святом, а радше з якоюсь повинністю.

Іра Бойкало, семикласниця

У мене є вишиванка. Одягаю її на великі свята, скажімо, на Великдень. На останньому дзвонику у ній була. Не знаю, чи добре буде, як вишивана сорочка шкільною формою стане. Набридне вона.

Христина Чавус, випускниця

Обома руками за. Учням не зашкодить зайвий раз нагадати, якої країни вони діти.