«Не поспішайте записувати мене у ветерани, я повернусь у стрій»

Дніпропетровськ

Менше одного відсотка. Так оцінювали лікарі шанси на виживання львів’янина Дмитра Афанасьєва, якого поранили бойовики під час Антитерористичної операції. Офіцер Львівського полку Національної гвардії переніс шість складних операцій і сподівається, що найближчим часом його випишуть. Перебуває у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова — саме сюди привозять військових з найважчими пораненнями.

«Основну частину поранених у зоні АТО доставляють у Дніпропетровський військовий госпіталь. До нас привозять лише найважчих. З-понад п’ятдесяти поранених, які до нас потрапили (серед них 15 львів’ян), ми не втратили жодного, — каже головний лікар Сергій Риженко. — Дмитро — найскладніший наш пацієнт. Куля “перемолотила” увесь кишківник. За законами військово-польової хірургії, такі поранення вважаються не сумісними з життям. Його доправили гелікоптером 12 травня — через два дні після поранення. Ситуа­цію ускладнювало те, що до нас він потрапив із сепсисом. Довелось видалити третину кишківника. Не думали, що врятуємо. Його чекає тривала реабілітація. Насамперед треба набрати вагу”.

Поранили підполковника Афанасьєва (підвищення у званні отримав уже у лікарні) буквально через день після того, як прибув у Маріуполь. “Мене поранили 9 травня в Маріуполі. Відбувався штурм маріупольського міського управління міліції, — розповідає Дмитро Афанасьєв. — Близько одинадцятої ранку отримали сигнал про терміновий виїзд групи посилення. Не доїжджаю­чи до управління, мусили спішитись. Коли просувалися до міліції, потрапили під обстріл. Зав’язався бій. Мене і ще чотирьох товаришів поранили. Нас відтягли у безпечне місце. Медична допомога прийшла за сорок хвилин. Увесь цей час намагався не втратити свідомості, щоб не добили. На жаль, допомоги дочекались не всі. Загинув солдат з нашого полку Богдан Шлемкевич (21-річний випускник Богословської академії з Верховинського району Франківщини. — Авт.). Чотирьох з нас доправили до Маріупольської лікарні. Там зробили першу операцію. Вдячний усім лікарям, бо якби усі так добре не спрацювали, то я б з вами не розмовляв. Вражений тією підтримкою, яку отримав тут, у Дніпропетровську. За час перебування ніколи не стояло питання ліків, хоча медикаменти були дорогі, і їх треба було дуже багато. В день рахунки йшли на тисячі гривень”.

Чоловік намагається усміхатись, хоча видно — розмовляти йому важко.

Змушений заново вчитись ходити. Допомагає дружина Руслана, яка приїхала зі Львова. Тут уже два місяці. Їй виділили кімнату в готелі. Їхній син увесь цей час у Львові з бабусею. “Нам пообіцяли, що найближчим часом чоловік зможе повернутись до Львова. Єдина проблема була — як йому їхати потягом з таким пораненням. Мер Львова Андрій Садовий пообіцяв допомогти з квитками на літак. Треба лише дочекатись, коли лікарі дозволять їхати”, — каже жінка.

Дмитро сподівається, що після реабілітації зможе повернутись у стрій.