«Міг би залишитися без ноги, але ще танцюватиме польку!»

Вирушаючи на війну, більшість бійців не стільки бояться загинути, скільки залишитися каліками. Тисячі чоловіків повернулися з Другої світової без рук та ніг. Сучасні воїни поповнили б ряди інвалідів, якби не хірургічний прогрес. Органозберігаючі операції дозволяють залишити кінцівки та користуватися ними “як новенькими”.

Начальник відділу судинної хірургії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Віктор Сливка провів у Військово-медичному клінічному центрі північного регіону, що у Харкові, 15 днів. Зараз його змінив київський колега. Сюди привозять поранених з усіх регіонів, де проводять антитерористичні операції. Первинну допомогу бійцям надають у медпунктах на полі бою та в мобільних польових госпіталях. Потім важкопоранених вертольотами відправляють до центру Харкова. З вертолітного майданчика їх забирають машини “швидкої”. Незважаючи на те, що медична служба працює досить оперативно, для органозберігаючої операції дорогоцінний час може бути втраченим, адже у таких випадках кожна година — на вагу золота. Однак хірургам вдається творити справжні дива.

За словами Віктора Сливки, щовечора, близько дев’ятої години, привозили від п’яти до тринадцяти важкопоранених, які практично перебували на межі життя та смерті. Операції тривали цілу ніч — у режимі нон-стоп. Віктору Івановичу асистували стоматолог та уролог: хоч і спеціалісти іншого профілю — все одно допомога!

Більшість постраждалих — добровольці молодого віку.

“Раніше проводив оперативні втручання такого плану, але доводилося мати справу з оклюзуючими захворюваннями артерій (атеросклероз, ендартеріїт та інші). Ніколи й гадки не мав, що рятуватиму поранених внаслідок бойових дій!” — каже Віктор Іванович. Ситуацію ускладнюють інфіковані рани та множинні поранення. Начальник відділення згадує, як два роки тому оперував працівника ДАІ, який після укусу пса міг би втратити руку до самого плеча. Хірургу вдалося врятувати кінцівку, але каже, що, порівняно з пораненими бійцями, “це були тільки квіточки”...

24-річний Тарас з Тернополя отримав кульове поранення правої підколінної вени та артерії. Практично хлопець втратив всі шанси самостійно звестися на ноги: йому загрожувала ампутація. Аби врятувати ногу, не можна було зволікати — операцію необхідно провести не пізніше ніж через дві години після травми. Пораненого доставили до госпіталю тільки через 24 години. Нога вже охолола — надії зберегти її майже не залишалося, але Віктор Сливка незворотних змін не виявив, тож хворого спішно повезли в операційну. Лікарі працювали протягом трьох з половиною годин! Провели дестальноповерхневостегново-підколінне аутовенозне шунтування: тобто пошкоджену ділянку підколінної артерії замінили підшкірною веною пацієнта. Зараз його виписують додому. Хлопець не втратив ноги — він ще танцюватиме польку на власному весіллі!

Фельдшера з Києва спіткало наскрізне осколкове поранення лівого передпліччя з пошкодженням судинно-нервового пучка. Артерії виявилися перебитими, на ураженому місці красувалися дві дірки діаметром по 10 см кожна. Рука була холодна — майже мертва. Та медик знайшов вихід зі складної ситуації — вену руки замінив веною з ноги. Вона вдало прижилася, — кінцівка працюватиме не гірше, ніж до фатального бою.

28-річному добровольцеві з Вінниці осколки гранати перебили плечову артерію, вену, серединний нерв. У нього діагностували множинні поранення плеча, передпліччя та лопатки. Спина пацієнта нагадувала сітку з металевих уламків. Уражені осколками тканини довелося відрізати та зшити. Операція тривала близько чотирьох годин... У пошкоджену артерію вставили вену, яку довелося взяти з ноги пораненого. Такі маніпуляції можна порівняти з ювелірною роботою. Оскільки у молодого чоловіка відірваний серединний нерв, через два-три місяці, коли рани загояться, знадобиться пластична операція. Лікарі сподіваються, що інвалідності вдасться уникнути.

За словами Віктора Сливки, необхідних для операцій матеріалів у медичному закладі вистачає. Частину спеціальних косметичних ниток видали у госпіталі, решту лікарі купували за свій рахунок. Одна з них коштує 70 грн., на кожну операцію потрібно витратити дві-три нитки. Проте хірург цим не переймається. Каже, головне — врятувати життя та здоров’я наших захисників. Лікування — тривале, у декілька етапів. Молоді чоловіки втрачають працездатність на три-шість місяців. Зате попереду у них — повноцінне життя, якого не змогла відібрати війна.