Шпаргалку підкинув батько?

У п’ятницю, 20 червня, українські школярі писали завдання зовнішнього незалежного оцінювання з історії України. Чи відчували абітурієнти напруження перед черговим випробуванням, чи важкими були тести, та наскільки відповідально майбутні вступники ставилися до заборони шпаргалок, з’ясовувала журналіст “ВЗ”. Для цього, як громадський спостерігач, вирушила до пункту тестувань, розміщеного у спеціалізованій середній загальноосвітній школі №45 у Львові.

...На годиннику десята ранку. Пропускати майбутніх вступників до пункту тестувань почнуть лише за п’ятнадцять хвилин. Попри це, майданчик навколо 45-ї школи заповнений абітурієнтами та їхніми батьками. Помітити, для кого історія України — один із вирішальних тестувань, а для кого — лише “галочка”, можна одразу. Деякі дівчата поправляли макіяж, хлопці “зависли” у соціальних мережах, сміялися з друзями. Однак були й такі, що методично, сторінка за сторінкою, повторювали конс­пект, штудіювали параграфи під­ручника, щось пошепки повторювали “про себе”.

“Написала тестування з україн­ської мови та математики, — розповіла “ВЗ” випускниця СЗШ №73 Уляна Лісна. — Ще ось історія України залишилася. Швидше за все вступатиму у педагогічний коледж. Історія для мене — досить важкий предмет, та, якщо чесно, не надто ретельно до нього готувалася. Це не профільний предмет на мій напрям”.

Не хвилює тестування з історії одинадцятикласницю Софію Андреєву. Цей предмет вона обрала “про всяк випадок”. “Важливими для мене були тестування з української мови та англійської, з якої отримала 197 балів. Навчалася у школі-гімназії “Сихівській” з поглибленим вивченням англійської мови, тож з цим предметом у мене проблем не було. До ЗНО з української мови та математики готувалася з репетитором. Історії України спеціально не повторювала”.

Помітила дівчинку, яка зосереджено перечитувала конспект. “Вступатиму до ЛНУ імені Івана Франка на політологію. Тож зовнішнє незалежне оцінювання з історії України для мене — одне з найважливіших, — пояснила випускниця СЗШ №42 Іра Орищин. — Перед цим тестом складала українську мову та англійську. Саме історію України вважаю найважчою, оскільки треба запам’ятати дуже великий обсяг матеріалу. Я не панікер. Самоконтроль — перш за все”.

...Відчинили двері пункту тестувань, і абітурієнтів почали пропускати всередину. Перевіряли сертифікат ЗНО та посвідчення особи. В основному — паспорти. Свідоцтва про народження мали лише ті, хто не досяг 16-річного віку. Документів ніхто не забув, запізнень начебто теж не було, тож “корок” швидко розсмоктався. Я з паспортом та посвідченням громадського спостерігача теж пройшла всередину.

Поблизу кожного із кабінетів, де проходитиме тестування, вивішено список абітурієнтів та позначено місця, де вони сидітимуть. Заглядаю всередину, кабінети заповнені наполовину. До 10.50 — фінального часу, коли можна зайти в кабінет для тестувань, є час.

“Абітурієнти не можуть мати при собі засоби зв’язку, зчитування, обробки, збереження та передачі інформації, їхніх елементів та друкованих засобів різного характеру, — розповів “ВЗ” уповноважений Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Тиндик. — Абітурієнт не отримає балів із тестування, якщо у нього знай­дуть якісь види шпаргалок або техніки. Якщо абітурієнт прийде до кабінету пізніше, аніж о 10.50, він не матиме права складати тестування. Не пропустять до пункту тестувань і в тому випадку, якщо майбутній вступник забув сертифікат ЗНО та (або) оригінал посвідчення особи”.

ЗНО з історії України розпочалося об одинадцятій. На тестування відвели 135 хвилин. Протягом цього часу потрібно було виконати 56 тестів різного рівня складності. Перед тим інструктори ще раз нагадали абітурієнтам правила, ознайомили з порядком заповнення бланків відповідей та вкотре попросили здати шпаргалки, якщо такі є.

У кабінеті, де я перебувала, одна людина так і не прийшла на тестування. Майбутні вступники не виглядали надто напруженими чи знервованими, час від часу робили ковтки води. На пляшках етикеток не було. Коли минуло трохи більше години, уповноважена особа УЦОЯО разом із відповідальною за пункт тестувань та працівником державної служби охорони зайшли до приміщення. Почалася перевірка металошукачем. Нічого в абітурієнтів у цьому кабінеті не знайшли. Технологічна перерва на перевірку тривала чотири хвилини, тож цей час доплюсували до загального. Одразу після перевірки один абітурієнт здав свою роботу. А до 13-ї години практично половина майбутніх вступників здали завдання.

Ближче до закінчення тестування вирішила пройтися коридорами, а ну ж шпаргалку під батареями побачу... “Дівчино, написали роботу — спускайтеся вниз, — сказав мені чоловік із бейджиком “Черговий”. Відповідаю йому, що не абітурієнтка, а громадський спостерігач. “О, то ви молодо виглядаєте”, — сміє­ться.

Коли тестування завершилося, з усіх боків почула тупіт абітурієнтських ніг, “на волю” поспішали. “Загалом тести “терпимі”, — розповіла “ВЗ” випускниця ліцею “Лідер”, що у Новому Роздолі, Марія. А її колега, Таня, не погоджується з таким твердженням. “Була програма, яка орієнтувала, які теми та дати вчити, — пояснила вона. — У тестах були завдання не із програми”.

Як стало відомо, із трьохсот зареєстрованих абітурієнтів у пункт тестування з’явилося 256. Один із них не отримає цього року балів, оскільки у нього знайшли шпаргалку. Не встигла я розпитати про порушення, як до аудиторії, де сиділи громадські спостерігачі, уповноважена особа УЦОЯО, відповідальна за пункт тестувань та працівник державної служби охорони, увійшов батько одного з абітурієнтів. Як з’ясувалося, саме того, у кого знайшли шпаргалки. Чоловік почав пояснювати, що син у нього спокійний, неконфліктний, дуже відповідальний. Це він, батько, мовляв, запхав шпаргалку до кишені, думав, може, син ще раз за нею матеріал повторить. Батько просив скасувати виявлене порушення, стверджував, що саме історія України — найважливіший предмет для сина, бо той збирався вступати на історичний або юридичний факультет... Однак правила однакові для всіх, шпаргалка — це порушення, яке не дозволяє отримати балів із цього предмета ЗНО цьогоріч. Невдоволений і засмучений чоловік вийшов із кабінету.

Як стало відомо, під час перевірки металошукачем працівник державної служби охорони не виявив у цього юнака жодної техніки, однак... побачив у кишені штанів шпаргалку. Вийняв. А це виявилися дати з історії України. Порушення зафіксували, хлопця попросили покинути аудиторію. Юнак, на диво, поводився стримано та ввічливо, в істерику не впадав. Мабуть, все усвідомив. Цікаво тільки, чи справді батько зробив таку “послугу” сину, чи вирішив взяти провину на себе?

“У моїй практиці це перший такий випадок, коли батько взяв вину на себе, — розповіла “ВЗ” уповноважена за пункт тестування Тамара Драган. — На жаль, цього року юнак не отримає балів із тестування з історії України”.

Замість експерименту

...Відксерений зошит із тестами з історії України вирішила принести на історичний факультет ЛНУ імені Івана Франка. Сподівалася, що хтось із викладачів все-таки погодиться розв’язати їх.

Розв’язували тести двоє — декан історичного факультету Роман Шуст та працівник цього факультету, доцент Олександр Целуйко. 56 тестів розв’язали за тридцять хвилин зі 135 відведених.

“Тести середього ступеня важкості, — пояснив опісля пан Шуст. — Однак вважаю, що ці тести не є основними під час визначення рівня знань абітурієнта із курсу історії України. Є важливіші запитання, а у тестах багато і другорядних, і третьорядних аспектів. Є й такі тести, що можна трактувати подвійно”.

Коли з’явилися відповіді на тестування, звірила їх із розв’язками спеціалістів. Що ж, Роман Шуст та Олександр Целуйко не зробили жодної помилки.

P.S. Як громадський спостерігач списувальників та порушень у пункті тестувань не помітила.