Юрій Винничук: «Поетку Мальву Ланду вигадали разом із Грицьком Чубаєм»

Спілкувались з паном Юрієм про вихід його книги «Мальва Ланда», вигаданих поетів та про галицькі борщі.

— Пане Юрію, це уже не перше видання «Мальви Ланди», чим зацікавив роман читачів?

— Так, це третє перевидання. Роман я написав у 1992 році, але тоді була криза, і неможливо було щось надрукувати, і тільки наприкінці 90-х уривки з роману надрукував журнал «Сучасність». Роман фантасмагоричний, це сатира на українське суспільство. Роман — постмодерний, тому там дуже багато різних прихованих приколів і натяків, які прочитуються в міру того, наскільки освічений читач. Але кожен читач може почерпнути щось для себе. Розповідає­ться про пригоди антигероя на львівській сміттярці. Оця сміттярка — це ціла цивілізація, де живуть фантастичні істоти і люди, відбуваються дивні події.

— Книга написана давно, але не втратила актуальності…

— У цьому романі є момент, коли герої розмовляють між собою про те, що нам незалежність впала з неба, і за неї не пролито жодної краплі крові. А така незалежність не має жодної вартості. Один із персонажів каже, що Україні, щоб стати єдиною, згуртуватися, потрібен невеликий військовий конфлікт на російському кордоні. Я у 2000 році був в Америці, і мене запитали, чи я дотримуюсь поглядів своїх героїв. Тоді я відповів «так», і мене не зрозуміли. А останнього разу минулого року за кордоном визнали, що я мав рацію. І події останнього часу об’єднали націю настільки, що вперше українці в такій кількості хочуть і в ЄС, і в НАТО.

— Герої вашого роману всі вигадані чи є змальовані реальні люди?

— Як казав Флобер: «Мадам Боварі — це я». В кожному з героїв є якась часточка мене самого, мої підсвідомі думки і фантазії.

— Звідки взялось таке дивне ім’я в одної з героїнь — Мальва Ланда? Чи справді існувала така поетеса?

— Колись ми з Грицьком Чубаєм вигадали поетку Мальву Ланду. Ми дуже часто з ним робили такі містифікації. Він запропонував придумати пое­та, який жив до війни, і зробити про нього доповідь. Ми придумали таку собі Мальву Ланду, поетесу, котра жила в 30-х роках. Грицько написав кілька віршів і декілька я. Написали її життєпис, і цю доповідь Чубай прочитав у Москві в якомусь інституті. Ті вірші навіть були перекладені на російську. А потім виявилось, що була така дисидентка Мальва Ланда. Нам сподобалось це ім’я, бо воно звучне, дивне. Я потім намагався знайти якусь інформацію про неї. Але ніхто її ніколи не бачив, можливо, це псевдонім.

— Вірші вигаданої поетки на російську переклали, а чи перекладали і видавали «Мальву Ланду» за кордоном?

— Є перекладені уривки англійською. Вони в Америці вийшли у збірці моїх вибраних творів. Переклали сербською, але ще не видали. Є російський переклад.

— Одним із географічних об’єктів у книзі є Море Борщів...

— Море зібралося з борщів, які українці недоїдали і виливали. Це один із численних символів роману.

— Борщ для галичан — найсмачніша їжа, ви також борщі полюбляєте?

— Так, звичайно. Я їх і готую. Нещодавно уклав книгу «Таємниці галицької кухні», там багато рецептів, борщів у тому числі. Я варю книжки і страви.

— Ви і про львівські кнайпи книгу видали, а чи є у вас якийсь улюблений заклад?

— Ні, такого немає. Я, знає­те, і про каву написав книгу, але її п’ю тільки вранці та ще й з молоком. Це для кавомана — справжній злочин. Я її п’ю мало не з півлітрового баняка і з канапками. Це мій улюблений сніданок. Написав книжку про горілку, а не п’ю її. Таке саме з кнайпами. Я написав про старі кнайпи, яких уже нема. Звісно, заходжу кудись на зустрічі з друзями, люблю ті заклади, де мало людей.