«Я коштую 500 доларів!»

Це обурливе звернення “підірвало” соцмережі. Один з перших фактів корупції у медзакладі після розстрілу людей на Інститутській.

У той час, поки Україна оплакувала загиблих героїв, лікарі продовжували “вибивати” з пацієнтів оплату за надані послуги.

«Кілька днів тому у нас з дружиною народилася донечка. Пологи не були важкими. По їх завершенні почали злітатися всі як круки — від санітарки до завідуючої відділенням. Знаю, які зарплати отримують лікарі (у мене теща — медик). Важко вижити на такі гроші. Тому я не проти віддячити лікарю за хорошу роботу. Хоча вони давали клятву Гіппократа і мають виконувати свою роботу завжди однаково добре — чи їм віддячують, чи ні. Але зараз лікар навіть поворушити пальцем не хоче, поки не покладеш йому у кишеню.

Вершиною мого здивування було те, що у кожного є своя фіксована ціна. Тобто “не скільки даси”, а “я коштую стільки і стільки”. Від усіх чув фразу: “Я коштую”. Завідуюча, яка приймала пологи, почала плакатися, що держава їх не фінансує, що все купують і ремонтують за власний кошт. Коли висловив своє обурення, почали погрожувати: “Ви ж хочете, щоб з вашою дитиною було все гаразд”. Довелось платити.

Завідуюча після пологів прийшла і сказала: “Коштую 500 у.о.”. Акушерка — 500 гривень. Санітарка після того, як подякував їй 50 гривнями, повідомила, що таке “дякую” коштує 100 гривень, а потім вказала пальцем на медсестру: “Їй так само”. Педіатру подякував 200 гривнями. Повернула гроші назад і сказала, що це коштує 500 гривень. У післяпологовій палаті називали конкретну суму — за кожен огляд, укол чи просто консультацію. Це просто у голові не вкладається, щоб у такій ситуації, коли війна на порозі, після того як загинули наші герої, у людей вистачало цинізму вимагати гроші, маніпулюючи при цьому дитиною!

У пологовому — конвеєр. Жінок тримають у коридорах. Після пологів виписують на наступний день. Кожен день — не менше двох породіль. Одні пологи коштують у середньому 5000 гривень. За день медики заробляють 10 тис., за місяць — 300 тис.”.

Тиждень тому Христина Дмуха виписалася з пологового. Підраховує витрати: “У реєстратурі заплатила 20 гривень. Набір для огляду — 20 гривень. Медикаменти на пологи (купувала медсестра, чек не дала, залишки забрала) — 300. Санітарці дали 50 гривень. Прищіпка на пупок — 50 гривень. Стандартні медикаменти для дитини — 50 гривень. Щеплення від гепатиту — 30, від туберкульозу — 30. УЗД — 50. Лікування тріщин на сосках лазером — 20 гривень за сеанс. Папірчик у РАЦС — 30. Два папірчики у поліклініку — 50. Відмова чоловіка здавати кров — 100 гривень. Медсестрі (за те, що одягнула дитину і винесла з пологового) — 20 гривень. Загалом (якщо мама і дитина не потребують специфічного лікування) — 800 гривень. Плюс подяки (а це — основна стаття витрат): акушеру — 300 гривень, лікарю — 2000-3600 гривень, палатному лікарю — 100, дитячому лікарю у пологовому залі — 100, палатному дитячому лікарю — 200”.

“Моя дружина народжувала у тому ж пологовому, 20 лютого, — розповідає Андрій Андрусик. — Не завжди треба платити, коли вас про це “просять”. Можна просто сказати “не дам”, “нема” або зробити круглі очі — “пропонуєте дати хабар?!” — залежно від ситуації. Якщо б вимагали оплату за похід у туалет, також би мовчки платили? У пологових висять оголошення із зазначенням номера телефону, за яким треба телефонувати у випадку, якщо від вас вимагають хабар. Чи багато людей за ним телефонували? Якщо ні, то чому? Пацієнти, яких “обдерли як липку” — не лише жертви, а й злочинці”.

Депутат Львівської обласної ради Анна Костюк однією з перших заговорила про потребу люстрації у медицині: “Люди постійно звертаються по допомогу до депутатів — просять допомогти з коштами на лікування. Де-юре, медицина у нас безкоштовна. Де-факто — самі знаєте... Протягом останнього року зверталися виключно онкохворі. Скаржилися на високу вартість послуг, які надають в обласному онкоцентрі. Озвучували суми “подяк” лікарям.

Головний лікар запевнив: лікування у його закладі є безкоштовним, жоден лікар не бере коштів за лікування хворих. У присутності членів профільної комісії та журналістів заявив, що у випадку підтвердження факту одержання лікарем онкоцентру хабара прийме відповідні рішення і поверне кошти хворим. А потім увімкнув “задню” — відмовляється спілкуватися з пресою, уникає зустрічі зі мною”. Депутат збирає докази. “Мала розмову з кількома потерпілими, які зізналися, що платили і за обстеження, і за операцію, і за хіміотерапію, — розповідає Анна Костюк. — Лікарі беруть, бо хворі самі несуть їм гроші. Але людьми керує страх: не заплачу — вколять не той препарат, відмовляться лікувати, будуть погано ставитись”.

“Потрібно також, щоб лікарі повернули хворим гроші за ліки, які ті купували за власний кошт, — наполягає Ольга Ткачик. Вона однією з перших відреагувала на звернення депутата. — Моя мама впродовж 2004-2009 рр. проходила лікування в онкоцентрі. У неї була меланома. У 2008 році купувала препарат “Акласта” за 2600 гривень. Потім ще п’ять крапельниць хіміо­терапії вартістю приблизно по 800 гривень кожна. Не претендую на повернення коштів — нам допомагали родичі, друзі, колеги по роботі. Але якщо хворий має купувати ліки за власний кошт, потрібно вести відповідний облік з підписом хворого і лікуючого лікаря, щоб усе було прозоро”.

“Українська медична система нічим не гірша за шведську чи англійську. Все впирається у фінансування і чесність лікарів, — вважає президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. — Пригадується, кілька років тому польські медики масово вийшли на акції протесту — вимагали підняти їм зарплату. За місяць до того їх показово арештовували за хабарництво. У такий спосіб держава цинічно тиснула на суспільство: чому вимагають вищої зарплати — вони ж і так живуть як у Бога за пазухою? У нас ще гірше: даішнику дають палицю — йди, заробляй! Лікарю вручають білий халат — “крутися” як можеш.

Сидиш на стільці у теплі, на голову не капає — чого ще хочеш? Решту — вимагай у пацієнта! Тільки дивись, щоб не спіймали на хабарі, бо по голові за то не погладимо”. Експерт не виключає: частина лікарів продовжить брати хабарі, навіть якщо почнуть отримувати по 100 тис. гривень зарплати. А от давати “на лапу” будуть дедалі менше. Старші люди перестраховуються: краще заплатити, щоб зайве не відрізали. Молоді готові розпрощатися з міфом про безкоштовну медицину, але хочуть, щоб всі проплати йшли офіційно, через касу...