Сніжок з 9-ї сотні перекреслив два майданівські місяці

Євромайданівець Геннадій Дуравкін на прізвисько Сніжок, про якого писала наша газета, виявився не таким вже білим і пухнастим, як розповідав. Як стверджує сім’я, що надала йому прихисток у Львові, він обікрав помешкання і спробував замести сліди, намагаючись підпалити квартиру. Зараз його розшукує міліція.

Наша журналістка Сюзанна Бобкова, яка написала матеріал про Геннадія Дуравкіна, пригадує його як симпатичну людину, з патріотичними переконаннями, логічним мис­ленням. Важко повірити, що цей чоловік міг так підло вчинити щодо своїх побратимів після двох місяців спільної боротьби на Євромайдані у Києві. Важко у це повірити і сім’ї постраждалої Мар’яни Шевчук. Але факти — вперта річ...

Мар’яна розповіла журналісту “ВЗ”, що Геннадій — сирота з Донецька, був учасником 9-ї сотні Євромайдану протягом двох місяців, брав участь у подіях 18-20 лютого. Був травмований, приїхав підлікуватися до Львова. “На Майдані Геннадія добре знали, у тій же сотні з ним були і мої батьки, і батьки мого чоловіка. Ніхто не помітив за ним нічого підозрілого, був відданий, боровся разом з іншими. Коли приїхав у Львів, півтора тижня жив у мене на Сихові, у квартирі ще живуть мій чоловік і брат, — розповідає Мар’яна. — Пів-Львова допомагали йому знайти роботу, допомагали грошима. Він влаштувався у велопатруль. Я взяла до себе на квартиру біженку із Криму, тож ми запропонували Генику переїхати до хати моїх батьків у Білогорщу, вони дали йому окрему кімнатку. Коли батьки поїхали в село, він обікрав квартиру — вкрав велику суму грошей, золото, велосипед. А потім увімкнув газ (не запалив, а просто відкрутив), залишив увімкненим світло і втік. Дякувати Богу, всі живі... Хочу попередити усіх, щоб були обережні”.

Мар’яна каже, що хлопець під приводом Євромайдану купує шокери і пневматичну зброю, збирає гроші і втирається в довіру до людей, акцентуючи на тому, що він сирота, що йому через Майдан спалили хату і погрожували, що вб’ють. Особлива прикмета хлопця — не має верхніх зубів. Мар’яна припускає, що Геник уже втік зі Львова. Останнім з Геннадієм говорив по мобільному один хлопчина — у ніч на

11 березня. Тоді Дуравкін нібито сказав йому, що їде в поїзді. Вже після того його на вокзалі бачив ще один знайомий... Телефон Дуравкіна, який він роздавав усім знайомим, не відповідає, дзвінки переадресовуються.

Мар’яна розповідає, що 8 березня Геннадій перестав виходити на зв’язок. 9 березня її сестра поїхала у Білогорщу. Побачила лише, що відкритий газ, на щастя, вибуху не сталося. Тоді ще вкраденого не бачила, бо не придивлялася. 11 березня вранці батьки Мар’яни зайшли у хату і побачили, що пропали цінності. Подали заяву у міліцію.

Мама Мар’яни, Олена Яцик, розповіла журналісту “ВЗ”, що коли Геник перестав виходити на зв’язок, вони думали, що з ним щось сталося. “Ми тривожилися: мало що може бути, хлопець ходить з електрошокером, може, хтось на нього напав? — каже. — Думали вже по моргах розшукувати...”.

“Усього не передбачиш, — продовжує розмову пані Олена. — Може, Геник і сам від себе такого не очікував”. Жінка не хоче, аби через поганий вчинок однієї людини тінь впала на Євромайдан і, зокрема, на 9-ту сотню, у якій була вся її сім’я.

Пані Олена готувала на Майдані їжу. “Про 9-ту сотню хочу сказати тільки теплі слова, — каже жінка. — Ми з чоловіком їздили на Майдан декілька разів, останній раз приїхали 20 лютого. Хотіла підмінити нашу сваху та інших дівчат, які там працювали уже декілька тижнів. Ця сотня інтернаціональна, там були хлопці і з Донецька, з Харкова, Азербайджану, Узбекистану, Грузії, Вірменії... Був навіть хлопець із Владивостока, летів літаком до Києва сім годин. Усі ті діти нам як рідні. Це така молодь золота! Хлопець із Донецька (не Геник), як приїхав, одразу попросив мене поговорити з його дружиною, щоб вона не хвилювалася. Я її заспокоїла: “Ми їх всіх так любимо! Як хтось приїжджає зі сходу України, ми так тішимося!”. Хлопці з 9-ї сотні були на перших рубежах протистояння. Одна старша пара щодня їсти приносила. Киянин Михайло приходив з гітарою, співав. У нас з усіма киянами були дуже теплі стосунки”.

Коментарі для «ВЗ»

Світлана ДОБРОВОЛЬСЬКА, начальник відділу зв’язків з громадськістю ГУ МВСУ у Львівській області

До Залізничного райвідділу міліції Львова 11 березня із заявою про крадіжку звернулася 52-річна жителька селища Білогорщі, яка повідомила, що 24-річний чоловік, житель Донецької області, скоїв крадіжку майна з її будинку, в якому жив з 5 по

11 березня. 11 березня чоловік зник з помешкання постраждалої, прихопивши зі собою знач­ну суму коштів в іноземній валюті та золоті вироби.

Марта ПИВОВАРЕНКО, психолог-соціонік, координатор Центру духовно-психологічної підтримки постраждалих Майдану (з грудня 2013 р. — координатор психологічної служби при Штабі національного спротиву у Львові)

Під час екстремальних умов людина діє на основі фізіології. У революційний час поведінка такої людини, як Геннадій Дуравкін, чітко відповідала типу, отриманому від народження: соціотип “Артист”. Може переконливо зіграти чужі ролі, особливо трагічні і трагікомічні. У таких ролях почувається краще, аніж у ролях позитивних героїв. Довго пам’ятає емоції, переживання, ділить людей на своїх і чужих. Прагне бути діловою людиною, хоча не уміє вести бізнес чи зароб­ляти. Прагне уваги оточення.

Саме тому із задоволенням спілкується із ЗМІ. Небезпека його активізує, тому під час надзвичайних подій у країні виявив відповідальність.

Перебільшує, розповідаючи про себе, насправді половина із цього може не відповідати дійсності. Якщо він справді сирота, то умови його зростання змушували його ще більше прибріхувати, щоб забезпечити собі виживання. Це пояснює його розповіді про нещастя. Потреба виглядати діловою людиною змушувала його шукати інші способи збагачення — не заробляти, а покладатись на зібрані кошти завдяки грі.

Основна помилка постраждалих — довіра до людини, про яку достовірно невідомо, хто він, де був досі, які офіційні дані його попереднього життя і поведінки не в екстремальних умовах, а в мирний час.