«У моїй лікарні хабарів ніхто не бере!»
Головний лікар онкоцентру пообіцяв віддати гроші пацієнтам, якщо ті доведуть, що з них вимагали кошти за лікування
Головний лікар Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру Ігор Ковальчук публічно заявив: у його медзакладі хабарів не беруть. Хто вимагав від хворих оплатити лікування за прейскурантом, буде покараний, потерпілим повернуть кошти. Відповідну заяву зробив на черговому засіданні комісії з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту Львівської обласної ради.
«Депутати отримують багато запитів від жителів Львівської області, які просять надати їм матеріальну допомогу на лікування. Але за останній рік зверталися виключно онкохворі. Пан Ковальчук мене через те давно бентежить, бо всі розуміємо, що немає таких онкохворих, які би не платили за своє лікування, — каже депутат Львівської обласної ради Анна Костюк. — Щодня бачимо банери, скриньки, чуємо оголошення по радіо і телебаченню про збір коштів для таких людей. Родичі хворих стоять біля церкви, ставлять скриньки у магазинах, принижуються. Сім’ї людей, яким поставили цей страшний діагноз, розуміють, що їх найближчим часом чекають великі фінансові витрати. У мене є чимало знайомих, які продавали автомобілі, будинки, аби тільки вхопитися за соломинку, отримати шанс на порятунок життя. Добре, коли натрапляють на лікарів, які справді хочуть допомогти, докладають для цього всіх зусиль. Але є медики, які “ставлять хрест” на хворому і радять рідним готуватися до найгіршого тільки через те, що у родини немає коштів на лікування. Пан Ковальчук запевнив присутніх, що у його онкоцентрі всі лікуються безкоштовно. Попросила його довести, що жоден лікар з його онкоцентру не бере грошей з хворих. А я зі свого боку беруся відшукати пацієнтів, які платили за лікування. Пан Ковальчук пообіцяв: якщо такі факти будуть підтверджені, прийме відповідні кадрові рішення і поверне кошти людям”.
На своїй сторінці у Facebook (www.facebook.com/anna.kostyuk.50) депутат розмістила оголошення про збір доказів щодо фактів хабарництва у медзакладі. “Що є доказом? Наприклад, есемеска від лікаря: “Переведіть на мій рахунок 10 тисяч гривень. А решту — 15 тисяч — передасте особисто”. Будь-які звинувачення вимагають підтвердження, — каже Анна Костюк. — Протягом доби почали надходити перші звернення. Мабуть, пан Ковальчук уже шкодує, що зробив таку заяву”.
Депутат запевнила кореспондента “ВЗ”, що не має на меті позбавити Ігоря Ковальчука посади: “Наша мета — запустити хвилю Майдану по Україні, пролюструвати чиновників усіх рівнів, зокрема керівників медзакладів”. Хворі таку ініціативу вітають, але не вірять, що вона дасть ефект. “А ви знаєте, що від сьогодні вже можна не платити за лікування в онкоцентрі? Головний лікар пообіцяв”, — поспішаю поділитися новиною з жінкою, що вийшла з відділення патології молочної залози. “А що, поміняли головного лікаря?”.
Люди спілкуються неохоче. Розговорити вдається одиниці. “Чоловіка поховала. А тепер сина на операцію повезли. Не хочу з вами говорити”, — відмахується заплакана жінка.
Є такі, що захищають медиків. “Державна казна — порожня. Все розікрали. Звідки гроші візьмуться? Чи лікар має зі своєї кишені витягти? Не знаю, що там той головний наговорив, але поки що буде так як є”, — каже чоловік, що представився Михайлом.
Лікарі сумно всміхаються: “У нас навіть медичних ниток немає. Хворі мусять за свій кошт купувати. Нагадати вам, яку суму заклали у бюджет на охорону здоров’я того року?” “Якби лікарям платили зарплату 20-30 тисяч, перестали би зазирати у кишені пацієнтам?” — питаю. “Якщо лікар має отримувати таку зарплату, то й представники інших професій мають отримувати не менше. А коли таке буде? Коли вступимо у Євросоюз? Це все зі сфери фантастики”, — кажуть.
“Що поганого у тому, що пацієнт принесе лікарю курку? Чи якийсь презент, щоб віддячити за лікування? Але якщо лікар каже: “Ти маєш заплатити таку-то суму і обов’язково до операції”, то за таке треба бити по руках. І наш головний не допускає таких ситуацій, — запевняють. — А якщо пацієнт хоче віддячити лікарю після лікування, то це його добра воля”.
Поспілкуватися з головним лікарем кореспонденту “ВЗ” не вдалося. На телефонні дзвінки не відповідав. Коли спробувала упіймати його у коридорі, прожогом заскочив до себе у кабінет. Прочекала під дверима півгодини, та марно — пан Ковальчук так і не вийшов. “Ви ж бачите, постійно телефоную йому по внутрішньому. Не бере слухавки. Значить, зайнятий. Ігор Васильович не любить, коли до нього приходять без попередження. Треба було домовитися про зустріч. Зараз такий час складний. Вам тільки коментар у голові. А він думає, чи вистачить ковдр на всіх хворих”, — виправдовує свого керівника секретарка...
