«Вареники з маком у Швейцарії розмітали...»

На цьогорічному Міжнародному економічному форумі у Давосі багато говорили про Україну. І символічним стало те, що протягом усіх чотирьох днів форуму його учасники мали змогу харчуватися стравами української кухні. З 22 по 24 січня кухарі трьох львівських елітних ресторанів — “Вероніка”, “Амадеус” і “Чорний кіт” — у рамках Фестивалю української кухні пригощали традиційними національними стравами учасників форуму, які гостювали в одному з найпрестижніших готельних комплексів Швейцарії — Grand Resort Bad Ragaz. Фестиваль відбувався в одному з дев’яти ресторанів комплексу — Bell Air, який доповнив своє основне меню ще одним, українським.

-У ресторані Bell Air був аншлаг. Неодноразово гості (дипломати, політики, особи королівської крові з усього світу) викликали наших кухарів до залу і аплодували їм, — розповідає генеральний директор ресторанів “Вероніка”, “Амадеус” і “Чорний кіт” Леся Іонова. — Пригощалася і делегація України. Після першого робочого дня до нас завітали шеф-кухар готельного комплексу і власники, дуже дякували. На Фестиваль української кухні спеціально приїхали кілька українців, які живуть у Цюріху та Женеві. Довідалися про нас із місцевих ЗМІ.

Почалася підготовка до кулінарного фестивалю за півроку до давоського форуму. Влаштувати “харчування на виїзді” запропонували Андрію і Лесі Іоновим швейцарські друзі, серед яких були і власники готелю Grand Resort Bad Ragaz. Неодноразово швейцарці гостювали у Львові і завжди харчувалися в “Амадеусі”, “Вероніці” або “Чорному коті”. Гості були вражені тамтешньою кухнею, високим рівнем обслуговування. Коли в Україні почалися революційні події, швейцарці запросили львів’ян приїхати з презентацією. До України була прикута увага всього світу. Тож хотіли через кулінарію показати її культуру, підкреслити, що Україна — це Європа, українська кухня нічим не поступається європейській.

“Меню узгодили попередньо, надіслали калькуляцію, — розповідає пані Леся. — Пропонуючи традиційні українські страви, разом з тим хотіли показати, що українська кухня є сучасною. В меню включили різні м’ясні теріни, борщ з пампушками з часником, котлету по-київськи, капусняки, юшку карпатську з білих грибів, суп галицький, порося фаршироване, качку фаршировану, ковбаски з дикого кабана, зі свининою, телятиною, тушкованою капустою, медальйони з телятини із соусом з чорносливу. Ну і, звичайно, вареники галицькі з різними начинками — м’ясом, капустою, картоплею, маком. Запропонували п’ять видів десертів — від традиційного галицького сирника і до різноманітних тістечок та шоколадних цукерок ручної роботи. З десертів найпопулярнішими виявилися вареники з маком. Їх розмітали!”.

У рамках Фестивалю української кухні учасники форуму мали можливість проводити робочі обіди і вечері в обстановці традиційного українського колориту: лунала фонова українська музика, столи були декоровані українськими вишиваними рушниками, стіни прикрашені вінками. Продуктами найкращої якості львів’ян забезпечили швейцарці. Багато інгредієнтів львівські кулінари везли з собою — авторські наливки, медовуху, лікери, начинки, сушені білі гриби, сало… Приготування вареників зайняло півдня — їх треба було наліпити. Оскільки львівська бригада складалася лише з чотирьох кухарів і двох кондитерів, пані Леся також взяла на себе багато кухарської роботи.

Львів’яни їхали до Швейцарії не з комерційною метою, нічого не заробили. Навпаки, добряче витратилися. Однак і себе показали, і у швейцарських колег багато чого навчилися. “Ці дні були важкими для України — йшли сутички на вулиці Грушевського у Києві, — пригадують Андрій і Леся Іонови. — Ми переживали за долю країни, дивилися новини, настрій був не дуже добрий. Але нас підтримували швейцарці, вони розуміли наші проблеми. У підсумку ми сформулювали переконливий месидж: Україна — це частина Європи. Україна і Львів — це культурні феномени, які є однозначно європейськими”.