Ігор КОНДРАТЮК: «Караоке на майдані» почалося з реклами мікрофонів»

Шоу стало дитям Кондратюка, у ньому він виступив як співавтор, продюсер та ведучий одночасно. Нещодавно передачі виповнилось півтора десятка років. Тож кореспондент «ВЗ» вирішив поцікавитись у Ігоря Кондратюка секретом успіху шоу та з чого починався проект.

- Ігоре, чому науковий співробітник відділу молекулярної біофізики подався у шоу-бізнес?

— Ну, якщо точніше, то в шоу-бізнес я подався тоді, коли зрозумів, що ніхто, окрім мене, не буде опікуватись переможцями програми «Шанс». Але перед тим я потрапив у телевізійний бізнес. Він дещо інший. Ще під час зйомок «Що? Де? Коли?» зрозумів, що це мені цікаво, і почав відходити потрохи від науки та брати участь у зйомках. Це було надзвичайно, та й грошей більше, ніж у нашій нещасній науці, на яку виділяють взагалі якийсь мізер. Просто тупо знущаються з української науки.

- «Караоке на майдані» виповнилося 15 років. Як ви відсвяткували подію?

— З огляду на ситуацію у Києві, ми ще не святкували ювілею і не знаємо, чи відсвяткуємо взагалі. В будь-якому разі, святкування було б дуже простим. Запросили би знімальну групу, декілька найближчих друзів з числа співаків, які у нас виступали, посиділи б у якомусь ресторані чи клубі...

- Досить скромно...

— Я взагалі не люблю пишних святкувань.

- Шоу здобуло надзвичайну популярність. У кого виникла ідея створити цю телепередачу?

— Автори — я та Андрій Козлов, мій друг, кум і капітан московського телеклубу «Що? Де? Коли?». Задумали ми це у 1996 році. Перший ефір шоу цього формату відбувся у Москві 1997 року. 7 лютого, здається. А у Києві воно з’явилося 17 січня 1999 року.

- Чому саме у Москві?

— Я їхав у Москву домовлятися з телеканалом про те, який фрагмент телепередачі наразі робити. Коли приїхав, виявилось, що є рекламодавець, який хоче, щоб ми йому створили рекламну програму. Ну, ми сіли і за кілька годин придумали. Це був рекламодавець, котрий завозив у Росію і продавав радіомікрофони караоке. Ми їх навіть розігрували кілька років у програмі «Караоке на майдані» у Києві.

—Як відреагувала київська аудиторія на шоу?

— На той час програма була реальною бомбою, рейтинги були просто божевільні! Справжня подія. Ми були задоволені. Цікава ідея, яка працювала, на яку стягувалися люди. Передача вперше вийшла на телеканалі «Інтер» у 1999 році. Аудиторія — вся Україна віком від 18 років. Тоді, правда, каналів українських було менше... Наприклад, не було ще телеканалу СТБ. Так, «Караоке» старше за СТБ.

- Знаю, що у вас був конфлікт з ТРК «Украї­на» щодо авторських прав на передачу.

— Так, був конфлікт, який закінчився рішенням суду. ТРК «Україна» звернулась до нас з проханням продати їм права на виробництво 15 програм. Перші з них знімали ми. Зібрали тоді величезний натовп на центральній площі Донецька, де стояв пам’ятник Леніну. ТРК «Україна» тоді був регіональним каналом, а не всеукраїнським. Ми допомогли їм знайти ведучого програми. А потім нам повідомляють, що передачі продов­жують виходити далі, хоча права були лише на ті 15 програм.

- Тобто передачі знімали уже без вашого відома?

— Так. Ми почали з’ясовувати з ними відносини, а вони нам: «Та пішли ви в баню, ми зареєстрували свою торгову марку, свій формат — «Караоке у фонтана». Після декількох місяців засідань у суді їм заборонили знімати ці передачі.

- Проект «Шанс» задумувався зі самого початку?

— Півроку чи рік ставили собі запитання «А що з переможцями? Що ж далі з ними робити?». А нічого! Аж поки до мене не підійшов майбутній співавтор цього проекту і не сказав: «Чому б не дати переможцям шанс?». Перший випуск «Шансу» вийшов у вересні 2003 року.

- Під час шоу глядачі пильно стежили за конфліктами між Наталкою Могилевською та Кузьмою. Це все було прописано у сценарії?

— Був загальний сценарний план, але не було жодного сценарію з прописаними репліками. Режисер знімав передачу виключно в режимі он-лайн. Якщо чогось хотів від них, то підказував... В результаті створювався продукт, який, по суті, був реаліті-шоу. Могилевська з Кузьмою прекрасно виконували свої ролі. Це був один з найкращих дуетів на нашому телебаченні.

- У вас напружений графік зйомок. Часто буваєте удома?

— Часто. Я — людина, яка проводить час лише на роботі і в сім’ї. Весь вільний від зйомок час я — в родині. А зйомок у мене хоч і вдосталь, але вони не кожного дня. Це зараз просто період кастингів, і я з ранку до ночі пропадаю на інтерв’ю з учасниками. Після цього у мене буде доволі вільний графік.