Ельбрус Тедеєв проти того, аби дітей називали як «географічні об’єкти»

Два “регіонали” (Ельбрус Тедеєв і Володимир Мисик) та примкнулий до них “ударівець” Артур Палатний зареєстрували у парламенті законопроект № 3881. Документ забороняє називати дітей словами, які позначають неживі предмети, вигаданих персонажів, географічні об’єкти, рослини чи тварини, а також абревіатурами.

Законопроект представляє собою зміни до Сімейного кодексу України і, на думку розробників, покликаний захистити дітей від порушення їхніх прав при визначенні імені. Пропонується заборонити давати дитині більше двох імен (якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать батьки), ім’я дитини повинно відповідати її статі. Дитину не можна називати ім’ям, що складається з назв неживих предметів, вигаданих персонажів, географічних назв, назв флори та фауни, титулів, хвороб, одночасним поєднанням букв, символів або (та) цифр, абревіатур. “Важко навіть уявити різноманітність визначення імені дитини, що може стати приводом для образ і знущань, — йдеться у пояснювальній записці до законопроекту. — Запропоновані зміни є доцільними, оскільки бажання батьків присвоїти дитині певне «екзотичне» ім’я не повинно порушувати законні права дитини”.

Щоправда, батькам залишають “шпарину”, через яку можуть обстоювати свої права на найменування власного чада: якщо органи реєстрації актів цивільного стану відмовляються реєструвати дитину з “незаконним” ім’ям, батьки можуть скаржитися до органу вищого рівня або подавати в суд.

“Ми не обмежуємо права батьків, не скорочуємо списку імен. Говоримо про права дитини, котру за примхою батьків теоретично можуть назвати “кріслом” або “Чебурашкою”, — обстоює свій законопроект один із авторів Артур Палатний. — І дитина до 18 років нічого не зможе з цим зробити. Не хотілося б, щоб когось назвали “Автобусною зупинкою №6”, як у Новій Зеландії, або “Смердючкою”, як на Філіппінах”.

Законопроект скерували на розгляд профільного комітету. Швидше за все, це законодавче диво не пройде “сита” Верховної Ради. Адже всі новації, які так чи інакше суперечать багатовіковим народним нормам і традиціям, апріорі приречені на поразку. Наразі в українському законодавстві існує тільки одне офіційне обмеження для вибору імені — воно не може бути довшим за 16 символів. А в українській традиції міцно закріпилися такі “назви флори і фауни”, як Роза, Маргарита, Мальва, Лілія, Лев та інші. Хто візьме на себе відповідальність і заборонить їх?

Один з авторів нового законодавства, осетин за національністю, сам має “ім’я з географічною назвою” — Ельбрус (найвища вершина Кавказького хребта). Власне ім’я йому подобається: “Я невисокий на зріст, 170 сантиметрів, а ім’я нагадує усім про найвищу вершину в Європі — майже шість тисяч метрів” (до речі, у перекладі ім’я “Ельбрус” означає “гора”, або ж “сяючий, блискучий”). Одіозна законотворчість Тедеєва вже спровокувала у соцмережах хвилю “народної творчості”. “Цирк на дроті, — пише користувач мереж Alexey Gusev. — Ельбрус не може забути, як його обзивали у школі, тому вирішив свою особисту драму вивести на рівень національного законодавства”.

Чи допомагає вам ваше незвичне ім’я?

Дарій-Любомир ФУТОРСЬКИЙ,

член президії Львівської обласної ради першого демократичного скликання,

заступник директора Інституту післядипломної освіти ЛНУ ім. І Франка

Моє ім’я не перське, а польське — Даріуш. Я народився в Перемишлі, у католицьких святцях є такий святий. У нас в родині багато подвійних і потрійних імен, причому багато Любомирів. Я маю три імені — Дарій-Любомир-Юрій. Мій батько — Любомир-Зіновій-Іван. Мій син — Любомир-Юрій. Мої онуки також мають по два імені, обидва Любомири. Це родинна традиція. Кажуть, так називають дітей, щоб у них було більше ангелів-хоронителів. Кажуть, ім’я якоюсь мірою відображає характер людини. Я, наприклад, люблю дарувати. Але ім’я не може ні допомагати, ні шкодити людині. Це як вбрання — не завжди вбрання прикрашає людину, іноді людина прикрашає вбрання. Законопроект про імена вважаю маячнею. Що має парламент до нашої духовності? Мені колись забороняли сина називати подвійним іменем, але ми все одно назвали.

Аскольд ЄРЬОМІН,

заступник головного редактора “ВЗ”

Не вважаю своє ім’я екзотичним чи незвичним, просто в певнім часі воно не було настільки популярним. А в давніші часи, зокрема в Галичині, воно було розповсюдженим. У Канаді, наприклад, багато Аскольдів, колишніх галичан. Моє ім’я мені ніколи не заважало, навіть навпаки — допомагало: на тебе одразу звертають увагу. Батьки мені вибрали красиве ім’я, хотіли, щоб було не банальне. Батько завжди цікавився історією, вибрали ім’я київського князя.

Сюзанна БОБКОВА,

журналіст “ВЗ”

Сусанна в перекладі з давньогрецької “Лілія”. Моя бабця, полька, була Зузанна, мене хотіли назвати на її честь. Але тоді у переліку імен такого імені не було, була тільки Сюзанна, тож мене так і назвали. Особливого ставлення до себе не відчуваю. Ну, може, хтось іноді згадує відому пісню Адріано Челентано. Автори цього законопроекту, може, і мають рацію, бо зараз вже такі чудернацькі імена вигадують — Януковичами дітей називають.

Роберт ДОМАРАЦЬКИЙ,

журналіст “ВЗ”

Роберт у перекладі з давньогрецької означає “величний”. Моє ім’я допомагає у тому сенсі, що мене ні з ким не сплутають. Навіть у нашій редакції — другого Роберта немає. А заважає тому, що народ любить задавати дурні запитання: чому у мене таке ім’я? Батькам хотілося, щоб ім’я у сина було незвичним. Коли я народився, це був рік розквіту Роберта Кеннеді, на якого Америка покладала великі надії після його брата Джона Кеннеді. Щоправда, коли мене запрошують бути хрещеним батьком, іноді виникають проблеми, доводиться записуватися іншим іменем — Ігор, бо у католицьких святцях немає імені Роберт. А у православних є.