Битою по голові – і в духовку!

У Греції рідко зустрінеш людину, яка би важила 1,5 центнера. Замість свинячих відбивних тут їдять креветки, замість калорійного пива п’ють “невагоме” вино. Підсуньте греку шматок сала, і він скривиться як середа на п’ятницю. А от від салату з руколою не відмовиться. “Ті, що надають перевагу традиційній кухні, не мають проблем з вагою. А от любителів фаст-фудів сердечко часто непокоїть”, — розповідає перекладач Марина Желєзнікова-Каци. Жінка родом із Дніпропетровська, вже дев’ять років живе в Афінах. Зізнається: довго не могла звикнути до грецької кухні. “Постійно відчувала голод”, — каже.

Оливкову олію у Греції додають практично у всі страви. На ній смажать рибу, морепродукти, м’ясо. Оскільки оливкова олія — єдина, яка не пересмажується (відповідно, у ній не утворюються канцерогени), місцеві їдять смажену бульбу щодня і на підвищений вміст холестерину у крові не скаржаться. Деруни тут також полюбляють, але труть не картоплю, а кабачки.

Популярністю користується шпанокопіта — запіканка з листкового тіста зі шпинатом та фетою.

У Греції щодня їдять селянський салат — хоріатікі (в Україні його називають “грецьким”). Ріжуть скибками помідори, огірки, фету, салатну цибулю. Додають маслини. Посипають салат сіллю, чорним перцем і орегано. Заправляють оливковою олією і бальзамічним оцтом (але кожен на своїй тарілці, бо овочі швидко пускають сік).

Одна з найпопулярніших закусок — дзадзикі. У грецький йогурт додають дрібно нашаткований свіжий огірок, заправляють часником, чорним перцем, сіллю і лимонним соком. Іноді вкидають жменьку натертої сирої моркви та прикрашають закуску листям м’яти.

Улюблена страва кожного грека — мусака (запіканка з баклажанів). У прозору форму для випічки викладають шарами баклажани, побризкані оливковою олією, фарш з баранини, помідори і цибулю. Зверху поливають соусом типу бешамель (сумішшю борошна, оливкової олії та молока). М’ясний фарш можуть заміняти меленими грибами. Подають мусаку з картоплею фрі. Прикрашають дрібно натертим овечим сиром.

У страви греки часто додають мастиху — кристалізовану смолу мастихового дерева. Цей продукт більше ніде у світі не виробляють — тільки у південній частині острова Хіос. Мастихою приправляють і солоні, і солодкі страви. Вона підкреслює смак томатів, цитрусових, шоколаду, вершків, йогурту... Перед тим, як всипати її у тарілку, розтирають у ступі з сіллю (готуючи солоні страви) або цукром (якщо страва — солодка). У жодному разі не використовують для цього електричні прилади — зіпсується смак. Запах цієї смоли у Греції можна вловити у всіх місцевих продуктах — макаронах, халві, рахат-лукумі, оливках, узо (самогоні), томатному соусі, винному оцті, каві, шоколаді, зубних пастах, лосьйонах для тіла і навіть милі ручної роботи!

М’ясо греки їдять рідко — через спекотний клімат. Надають перевагу ягнятині (смажать її на рожні, переважно на великі свята). Зате щодня їдять морепродукти — запечені у клярі кальмари, варені креветки, запечену на грилі рибу і восьминоги (перед тим, як пустити тваринку під ніж, по ній довго товчуть... дерев’яною ступою — аби м’ясо не було надто жорстким).

Відомий грецький делікатес — риба ціпура (не плутати із грецьким самогоном ціпуро). Ніжна на смак, залишає легкий масляний післясмак і не має дрібних кісток. Французи “знайомі” з цією рибою. Називають її “дорад” (Dorade). А італійці знають її як “орату” (Orata). Ціпуру викладають на листки салату, прикрашають скибками свіжого лимона і поливають “невидимим” соусом “Саламур” (товченим часником з великою кількістю чорного перцю, оливковою олією, водою та неміцним винним оцтом). До риби подають біле вино. Мідії їдять, але дозовано. Ці молюски — суцільний білок. Якщо їсти їх щодня, доведеться купувати одяг більшого розміру...

Каву і чай греки п’ють не дуже часто. Коли “за бортом” +32°С, душа прагне чогось прохолодного — наприклад, апельсинового фрешу. Але греки — народ небалуваний, спрагу тамують переважно негазованою водою. Якщо замовите у таверні склянку води, платити за неї не доведеться. Сніданок, обід та вечерю у Греції прийнято запивати винами — червоними і білими. Дешевші вина (“на розлив”) подають, як і воду, в графинах.

Автор завдячує в організації поїздки Журналістському фонду Національної спілки журналістів України, Державному управлінню туризму Греції та особисто Луці Метрополісу.