Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

На грецькій Трізонії живе... 70 людей

Обійти крихітний острів у Егейському морі можна за півгодини

Уявіть лишень: ви лежите на теплому камінні, ваші п’яти лоскоче прохолодна вода Егейського моря, ви заплющуєте очі і поринаєте у легкий післяобідній сон. Не треба турбуватися, що хтось перерве вашу сієсту чи поцупить торбину. На цьому острові усі одне одного знають в обличчя. Тут не їздять машини. Взагалі. Тут немає заводів чи фабрик. Є лише маленька церква, кілька таверн і готелів, розрахованих на кілька осіб. Назва острова Трізонія перекладається з грецької як “цвіркун”. І справді, перервати полудневу тишу може лише стрекотіння ізофії — грецького коника­стрибунця, “вбраного” у кумедний червоно­зелений смокінг, та шепіт хвиль, що накочують на кам’янистий берег...

Від Афін на Трізонію, заховану від вітрів у Коринфській затоці, можна дістатися автобусом. Квиток коштує 25 євро. Дорога займе 2,5 години. Ще 1 євро доведеться заплатити за трихвилинну подорож на моторному човні.

Загальна площа острова 2,5 км ­ обійти його неспішним кроком можна й за півгодини. Населення... 70 осіб.

Коли ми проходили повз один з будиночків, господиня, яка у цей час поралася в саду, запропонувала зробити “привал” ­ пригостила апельсином, щойно зірваним з дерева, водою та трояндовим варенням. У Греції “на воду” запрошують, як у нас “на каву”... На Трізонії можна поселитися в одному з трьох готелів. Або винайняти кімнатку у приватному секторі. Туристів небагато, тож навряд чи хтось потривожить ваш спокій. Прийматимуть вас, як родичів чи приятелів — по­домашньому тепло.

Поїсти можна в одній із таверн, розташованих вздовж причалу. Застілля на двох (включно з вином) обійдеться у 10­-15 євро. Також можна винайняти кімнату з кухнею (25 євро у низький сезон та 30 — у високий) і готувати самим. Тільки зважте: за продуктами доведеться їхати “у велике місто” ­ Навпактос, Парту, Дельфи чи Галаксіді.

Не дивуйтеся, якщо за столик до вас “підсядуть”... кішка або гусак, які безцеремонно почнуть випрошувати ласий шматок. Місцеві жителі не ущемляють прав братів наших менших, та й туристи хвостатим і дзьобастим у всьому потакають. Тварини на Трізонії почуваються як у Бога за пазухою: павич поважно походжає вздовж берега, прискіпливо оглядаючи новоприбулих, поні ­ відпочиває під тінню евкаліптового дерева, а віслюки — пасуться неподалік пришвартованих суден.

Облаштованих пляжів на Трізонії кілька. Головний упізнаєте за душовою кабіною. Щоб перетворитися на солону мойву, не обов’язково “киснути” у воді півгодини. Вода в Егейському морі настільки солона, що намацати дно навряд чи вдасться ­ вода виштовхає на поверхню. На суші шкіру вкриє білий наліт, який легко змивається струменем прісної води. Зате після такої терапії нігті будуть рости як на дріжджах. Та й ранки морська сіль продезінфікує — не знадобляться ні йод, ні зеленка.

У Греції 425 пляжів відзначені Блакитним прапором Федерації екологічної просвіти. Це означає, що води прилеглої акваторії і сам берег відповідають 29 критеріям чистоти! Але будьте пильними — на дикому пляжі (який без парасольок) дно “всіяне” морськими їжаками (їх там ніхто не визбирує — люди ж там не купаються). Якщо наступите на таку колючку, може піднятися температура — будете відходити кілька днів.

“Не любите морських їжаків? Ви просто не вмієте їх готувати”, ­ жартують місцеві. Греки цих представників морського світу вважають делікатесом. На полювання вирушають, коли місяць уповні. Кажуть, в інший час ікра морських їжаків втрачає смакові якості. До екзотичного “смаколику” традиційно подають охолоджене біле вино з фруктовим відтінком. Їдять ікру сирою. На смак ­ як стигла папайя...

Є на Трізонії і пляж для двох. Принаймні більш як два лежаки там не помістяться. Цей райський куточок “для молодят” захований за... кактусами. Їстівними. Плоди, які вживають у їжу, треба зрізати обережно, не торкаючись м’ясистих листків кактуса. Колючки у цієї рослинки — мікроскопічні, але якщо вже “вгризуться” у шкіру, то надовго.

У Греції вирощують їстівні сорти кактусів — опунції. Але і плоди хапати голими руками не варто. До пакета фрукти перекладають спеціальними щипцями. Потім виймають. Цього разу руками, але в гумових рукавицях. Колючі ягідки замочують у холодній воді або промивають під її струменем. Потім — витирають тришаровим паперовим рушником і тільки тоді знімають товсту шкірку, під якою сховалася їстівна частина. На смак плід кактуса нагадує інжир — кислий, соковитий, з легким солодкавим присмаком. Наш гід — представник туристичних організацій Греції Лука Метрополіс — почистив і розділив плід на рівні частинки, не зриваючи його з “дерева”. От що значить професіонал!

Кактусові плоди можна запікати у духовці, варити з них мармелад, класти у десерти, додавати у лікери і тушковане м’ясо. Листя опунції також знайшли своє застосування на грецькій кухні. Але ми вирішили не ризикувати: голок на них — більше, ніж на плодах...

Автор дякує за організацію поїздки Журналістському фонду Національної спілки журналістів України, Державному управлінню з туризму Греції, підприємствам сфери туристичних послуг Центральної Греції та особисто їх представникові Луці Метрополісу і заступнику губернатора Центральної Греції Йоті Газі.

Схожі новини