Хоч і не на бал, зате на бричці з вітерцем

Стільки палаців і замків, скільки є в Опольському і Шльонзькому воєводствах, мабуть, більше нема в усіх регіонах Польщі разом взятих. Тут що не місто чи село — пам’ятка архітектури. У цьому я переконалася, коли на запрошення Польської туристичної організації побувала у замках цих двох воєводств.

Родзинкою пам’яток опольської архітектури є замково-парковий ансамбль у селі Мошна, що у Верхній Сілезії. Майже сто років — з середини ХІХ століття і аж до середини ХХ століття замок був резиденцією знатного німецького юнкерського роду Тіле-Вінклерів. Після Другої світової війни нащадки Тіле-Вінклерів змушені були перебратися до Німеччини. У замку є 365 кімнат і всіляких приміщень загальною площею понад сім тисяч квадратних метрів. Прикрашають замок 99 великих і маленьких веж. Зараз у замку — національний музей. У деяких замках Польщі — готелі, в інших — ресторани, а цей палац цінний тим, що добре збережений, став музеєм. Весь комплекс розкинувся на території 200 га.

На прилеглій до палацу території є величезний кінний завод на 700 коней. Коли ми вийшли з палацу і за 150 метрів потрапили на територію конезаводу, нас уже чекав гід. Усюди — чисто, і тільки запах стаєнь “видає” призначення цього закладу...

У Мошній — одна з найвідоміших стаєнь, де розводять скакових коней. Тут можна купити чистокровного коня, а можна і “здати на виховання” свого улюбленця. Коштує така процедура 500 злотих (1250 гривень. — Г.Я.) на місяць. Мабуть, тільки у Мошній є кладовище коней. А деяким з них ставлять пам’ятники, щоб увічнити за заслуги.

Таких гарних коней я ще не бачила. Усі — як намальовані. Залишається одягнути такому гривастому красеню сідло і можна виводити на кінний подіум. Показали нам і “пологовий будинок”. Кобилицю, якій підходить час народжувати, відводять у спеціальне стійло, і вже тоді від неї не відходять працівники конезаводу і ветеринарні лікарі. Тут кожна кінська голова — дуже дорога, тож над кожною “породіллею” трясуться.

Багато років при кінному заводі працює клуб верхової їзди. У Мошній працює також лікувальний центр, де проводять сеанси іпотерапії. Тиждень лікування у цьому закладі коштує 700 злотих (1700 грн.).

Після ЕКСКУРСІЇ запропонували покататися на бричці, запряженій двома вороними. У бричці вмістилося четверо осіб, а наш фірман, щоб йому не було скучно, посадив гонорово біля себе Олену Бондаренко — представника Польської туристичної організації. Як тільки коні рушили, уявила, що їду на бал: перед очима старовинний палац, навколо — дерева... От тільки одяг для балу невідповідний — джинси і кросівки. Думали, покатає нас фірман довкола палацу і відвезе на місце. Але він наказав коням їхати вузенькою ґрунтовою дорогою у ліс, ніби вирішив нас відвезти на бал в інший замок. Як тільки бричка сховалася за деревами, наш “водій” дав команду “вйо!”, і коні понеслися галопом. Комарі, які були на той час у лісі, як за командою, позліталися пити з нас кров. Відганяти їх не було сили, бо фірман, побачивши, що ми боїмося, вирішив “додати газу”. Коні неслися, як навіжені, ми верещали від страху, а Оленка навіть не могла повернутися до нас: один необережний рух — і можна гепнутися на землю... Моя сусідка по бричці Світлана каже: “Ти собі уяви, що ми їдемо на бал, за нами женуться розбійники і ми тікаємо. Тоді і страх пропаде”.

Доїхали ми цілі і неушкоджені. Якби мені ще раз запропонували ось так з вітерцем проїхати на бричці, — із задоволенням би погодилася. Хоча б тільки заради того, щоб уявити себе королевою, яку везуть на бал...

Фото автора

Казковий замок у Мошній має 365 кімнат.