Найкращий кларнетист Росії приїжджає у Галичину за натхненням

Нашого цвіту по всьому світу… Ці слова і про уродженця Тернопільщини, а нині одного з найвідоміших кларнетистів планети, професора Російської академії музики ім. Гнєсіних, заслуженого артиста РФ Івана Оленчика. Ось уже тридцять п’ять років надзбручанець живе і працює за межами України, але про рідну землю не забуває.

Кожного літа, як і цього (хай там що!) Іван Федорович разом з дружиною Тетяною з Москви беруть курс на Галичину, Поділ-ля, Прикарпаття. Син вклоняється могилам своїх предків, що поховані у селі Касперівцях Заліщицького району. Провідує учнів та викладачів колишнього Тернопільського музучилища, звідки розпочиналися його творчі університети. Дарує власні посібники і дефіцитні «запчастини» до кларнетів (мундштуки, трості), без яких гарного звуку з цього інструмента не добудеш…

На кілька тижнів пан Іван оселяється у дорогих серцю Карпатах. Зупиняється у друга, лікаря-масажиста з Бережан Юрія Гуменюка. Це його мама телефоном наспівувала найвідомішому московському кларнетисту українські народні пісні, а той записував слова, перетворював у нотний текст рідні мелодії. Завдяки цій спів-праці до Днів України у Москві у російській столиці вийшла книга Івана Оленчика «Перлини України», а в ній — кількасот автентичних українських пісень.

Любов до музики Іван Оленчик успадкував від батька, який у повоєнні роки на Тернопільщині створив десятки духових оркестрів. Від нього синові дістався старенький кларнет. Після навчання у Тернопільському музучилищі вдосконалювався в Одеській консерваторії, в аспірантурі Державного музичного інституту ім. Гнєсіних у Москві. Іван стає лауреатом республіканського і всесоюзного конкурсів кларнетистів. Перемагає на міжнародному фестивалі «Празька весна» (там, до речі, уподобав собі дружину — піаністку Тетяну Григорянц, яку визнали найкращим акомпаніатором). Уродженця Касперівки запрошують у військовий оркестр Одеського округу, у симфонічний оркестр Одеської філармонії. Іван стає концертмейстером групи кларнетів Першого окремого показового оркестру Міноборони СРСР. А потім знаменитий диригент Євгеній Свєтланов кличе його у Державний оркестр Радянського Союзу (пізніше — Росії), який виступав на всіх урядових подіях. Після того Іван Федорович стає солістом Московського державного академічного симфонічного оркестру під керівництвом Павла Когана. Об’їздив весь світ. Акомпанував на кларнеті зіркам першої величини — Мстиславу Ростроповичу, Святославу Ріхтеру, Монсеррат Кабальє. Знаменитого українського маестро запрошують бути обличчям французької фірми BUFFET CRAMPON, рекламувати її кларнети. Нині Іван Федорович — професор Російської академії музики, очолює журі міжнародних конкурсів, написав кілька навчальних посібників, один з них видали у Швейцарії. На багатьох концертах виконують його власні п’єси і обробки.

У Москві Іван Оленчик виховав не одного талановитого учня, серед них є вихідці з Києва, Львова. Патріотизм (і не тільки музичний) прищепив синові Євгену, який, попри життя у Москві, вільно спілкується українською. Євген міг би стати успішним тромбоністом, але здобув ще й гірничу освіту, нині будує метро у далекій Індії.

Іван Оленчик щороку приїздить в Україну за наснагою. Бере у зворотну дорогу карпатські чаї і прекрасний настрій.

Фото Юрія ГУМЕНЮКА