Пані Кураж з шановною родиною навіть з прогулянки зробить атракцію

Вся та родина гарно «по-львівськи вбрана», пані та паннусі — у довгих сукеночках, пани — при костюмах та у капелюхах... «Імідж-театр пані Кураж» навіть з прогулянки зробить атракцію.

Пародією на львівський стиль життя актори вирішили відсвяткувати п’ят-над-цятиріччя театру. Проект «Панське життя», приурочений до ювілею, розпочався ще минулого року, коли театр взяв участь у виставці старовинного одягу «МОДНИЙ салон XIX століття» у Національному музеї імені Андрея Шептицького. Завершиться ж святкування цієї осені. «Ми вирішили, що така пародія чіткіше вималює наш образ, — розповідає режисер-постановник Світлана Чанкова. — Ми першими у Львові почали робити пародії. За ці роки спародіювали чимало артистів і вітчизняних, і закордонних. Якщо ще кілька років найчастіше «замовляли» Аллу Пугачову та Вєрку Сердючку, то тепер — Дзідзя. Коли нас запрошують на свята чи корпоративи, намагаємося залучити до дійства всіх гостей. Діємо за принципом — актором може стати кожен. Хоча зазвичай люди долучаються до дійства, навіть якщо й вагалися трохи. Один із методів — зробити людині комплімент. Наприклад: «Який статний чоловік! Кожен продюсер був би йому радий, — а сьогодні він сам іде до нас в руки». Як казав Шекспір: «Наше життя — театр, і всі в ньому актори». Кожен з нас щодня грає чимало ролей, примірює різні маски, наприклад, торгуючись на ринку, але навіть не задумується над тим, що це — також театр. Людям на підсвідомому рівні потрібна гра, це дає їм змогу відчути кураж, забути про свої проблеми. Інколи гості такі ролі виконують, на які б я й сама не наважилася, — продовжує пані Світлана. — Якщо вони це роблять, значить, відчувають потребу вихлюпнути саме цю емоцію. Під час днів народжень ювілярів одягаємо у королівські шати. Оголошуємо, ось перед нами імператор Василь чи Богдан, його дружина та королівська свита. Роль свити грають гості. Під кінець люди навіть не хочуть знімати костюмів. У цьому випадку якість костюма — надзвичайно важлива. Ми до костюмів ставимося вимог-ливо: тканина повинна бути якісна, деталі точні. Перечитала чимало літератури, аби правдиво відтворити костюм тієї чи іншої епохи. Дуже приємно, коли після завершення забави хтось каже: «Я вже й забув, коли перед цим танцював!» або «Завжди боялася сцени. Виявляється — даремно!..».

Фото Мирона МАСЛЮКА