У гості до снігової людини
Туди ходила журналіст «ВЗ», долаючи нашестя комарів і крутий підйом
Коли хлопці від туроператора «Відвідай» запитали, чи хотіла би я побувати у тих місцях, де колись жили неандертальці, і побачити слід снігової людини, зізнаюся: подумала, що кепкують з мене...
Та цікавість взяла гору.
Наш ЕКСКУРСОВОД, краєзнавець Микола Майданський, сказав, що доведеться йти лісом, а потім стрімко підійматися вгору. Коли наша група пройшла метрів з 50, на нас злетілося стільки комарів, що, здавалося, вони тільки й чекали, щоб напитися нашої крові. Не тільки безбожно жалили, а по-хамськи лізли просто в очі. Розмахуючи руками і розганяючи комарине військо, ми заглибилися у серцевину лісу. Коли пройшли півтора кілометра, пан Микола першим рушив угору. Дехто з нашої групи зійшов з дистанції, а найвідважніші почали «долати Еверест», щоб на власні очі побачити, де колись жили неандертальці. Піднятися вгору — півбіди, і у мене з голови не виходила думка, як буду спускатися з тієї гори?!
Печеру «Прийма» археологи знайшли у 70-х роках минулого століття і вважають її найдавнішим поселенням типу «мисливський табір» у печерних умовах материкової України. Вік печери, на думку науковців, близько
45,5 тисячі років. За словами пана Миколи, археологи знайшли під час розкопок радянські монети, сигарети, воєнні гільзи. Трохи нижче дослідники знайшли артефакти Середньовіччя. Найімовірніше, люди тут випасали худобу, а може, й ховалися від татар. У нижніх палеолітичних шарах знайшли 15 тисяч кісток, які вчені ідентифікували за видами тварин: мамонтів, зубрів, волохатих носорогів, ведмедів печерних, левів і гієн печерних, північних оленів, вовків, лисиць, зубрів і свійських тварин. Знайшли кістяк палеолітичної людини, найімовірніше, неандертальця. Як доводять науковці, після війни кроманьйонців з неандертальцями усі неандертальці зникли, кажуть, пішли далеко в гори. Там нібито пережили останні 10 тисяч років. А їхні нащадки, яких називають єті, або сніговими людьми, тепер мандрують у горах…
Стало моторошно. Складається враження, що печера збудована на кістках якихось велетнів. У ній є три рівні. Найнижчий не має жодних печер, два вищі — придатні для життя. Усередину ми не лазили, бо, як кажуть, без запрошення у гості не ходять. Не хотіли порушувати тишу і спокій єті. Може, він там і справді відпочиває?
Не впевнена, що колись комусь вдасться побачити у лісах Миколаївського району снігову людину, але прорватися крізь нашестя комарів і видряпатися високо вгору до печери «Прийма» — варто. Бодай для того, щоб знати, де колись жили неандертальці.
Фото автора
