Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«У нас є де відпочити і є де працювати!»

У Хрінниках селяни встигають і господарювати, і туристів приймати

Хрінники не такі, як більшість “депресивних” українських сіл, — воно перспективне. Місцеві мають чудову можливість розвивати зелений туризм. У сезон, який починається у травні, селяни приймають відпочивальників звідусіль, працюють на базах. У Хрінниках є величезне водосховище — займає дві з половиною тисячі гектарів. А яка риба тут водиться! Іхтіофауна нараховує 28 видів: щука, окунь, лящ, плітка, краснопірка, сом, сазан, карась сріблястий...

Навколо дерев’яні будиночки для відпочивальників...

Пенсіонерка Ніна Румак відпочивальників у себе не приймає, бо не має умов у будинку.

«Приїжджі заготовляли тут продукти і відсилали додому»

У селі живе трохи більше як вісімсот людей. Усі тримають господарку, обробляють землю. Люди кажуть, колись у Хрінниках було набагато веселіше, відпочивальники приїжджали звідусіль. Гостей вабили не лише чиста вода та сосновий ліс, а й лікувальні грязі у сусідніх Вичавках. На початку 90-х, коли з водосховища спустили воду через загрозу прориву дамби, потужний рекреаційний центр перетворився на пустку. Лише через десять років, коли дно водойми почистили і напустили води, Хрінники почали оживати. Та колишньої слави повернути не вдалося.

... У центрі села — охайна двоповерхова школа. З чотирьох сіл (до Хрінницької сільради входять ще Лопавше, Лисин та Товпижин. — Авт.) тут вчиться 164 дитини. Через дорогу — дитячий садочок, в який ходить 40 малюків. Директор місцевої школи Валерій Горайчук наприкінці 90-х очолив оздоровчий комплекс “Стир” — колишню туристичну базу, а нині дитячий санаторій “Хрінники”. “За радянських часів до нас приїжджали відпочивальники з Москви, Петербурга, Архангельська, Тюмені, — пригадує Валерій Лаврентійович. — Турбаза була вщерть заповнена. Приїжджі заготовляли тут продукти — гриби, ягоди з лісу — і відсилали додому. Коли спустили воду, русло заросло деревами та кущами. До села ніхто не їхав. Після багаторічної паузи першу групу відпочивальників прийняли у 1997 році. П’ять років санаторій працював цілий рік. За одну зміну приймали до 400 дітей. У штаті працювало 120 чоловік. Заклад був вигідний для району: скуповували у людей сільськогосподарську продукцію”.

Надмірний ентузіазм директора санаторію не сподобався владі. У 2004 році тодішній голова райдержадміністрації звільнив Валерія Лаврентійовича з посади. Відтоді дитячий санаторій пішов на дно: дерев’яні будиночки, що на його території, потрапили до рук приватників, замість дитячих кафе з морозивом — на кожному кроці пивбари. Замість танцмайданчика — шашлична, у санаторії, який працює два місяці на рік, працює з десяток людей. Кімнати, в яких колись робили грязеві процедури, не працюють...

“Хрінники — козирна карта району, — не втрачає оптимізму колишній директор санаторію. — Треба вкласти кошти у санаторій, відродити лікувальне відділення, не обов’язково “виїжджати” на одних чорнобильцях, які у нас найчастіші гості. Потрібна державна допомога — потім підуть відрахування у бюджет”.

У центрі села — потужна гідроелектростанція. З неї споживають енергію в усьому районі. Після розвалу Союзу ГЕС занепала. Тепер на вході табличка — відновлено у 2002 році. Багато місцевих тут працюють.

«Усе залежить від погоди»

Влітку у Хрінниках процвітає зелений туризм. Щоправда, сільський бюджет від цього не тріщить по швах, бо платити податки ніхто не поспішає. Обійстя Рижуків неподалік водосховища. У двоповерховій будівлі облаштовані кімнати для відпочивальників, у дворі — літній душ, лазня. Господар пан Віктор готується до сезону: облагороджує двір, підрихтовує кімнати. За місце з людини бере по 40 гривень. Цього року ціна не зміниться. “Все залежить від погоди, — пояснює. — Якщо спекотне літо, людей багато, коли дощі — хоч вовком вий. Торік відпочивальників вистачало. Найбільше їдуть з Рівенщини, Львівщини, бувають з Польщі”.

База відпочинку “Маяк” — приватна. Розташована посеред сосново-березового лісу, на березі водосховища. Біля дороги таблички: в’їзд платний, додаткові послуги, як-от намет, дрова — по 15 гривень. За високою огорожею — дерев’яний котедж, поруч — невеличкі будиночки. Кімната коштує від 120 до 240 гривень за добу. “З людини виходить від 60 гривень, — пояснює власниця бази Алла Крот. — Перших відпочивальників чекаємо у травні. П’ять років тому тут нічого не було. Тепер гості мають комфортні умови”.

72-річна Ніна Румак все життя прожила у Хрінниках. 23 роки працювала поштаркою. Тепер на пошті працюють обидві доньки пані Ніни. Коли є час, пенсіонерка допомагає розносити пошту людям. “Село дуже розкидане, — каже Ніна Павлівна. — Коли був сніг, годі було пройти до дворів. А ще як навантажать тими продуктами — несила тягти ношу. Доньки працюють на півставки, тримають господарку — мушу допомагати. Маю чотирьох онуків — всі студенти”.

Пані Ніна відпочивальників не приймає. Їм потрібні комфортні умови, яких в оселі старенької немає. Аби вижити і допомагати онукам, тримає худобу, обробляє гектар землі. “Село — це великий труд, — зітхає, — а толку з того ніякого. Вся пенсія йде на те, щоб за коней заплатити — гній вивезти, буряк посіяти, картоплю посадити. Маємо ще один гектар — здаємо в оренду. За це маємо по два мішки кукурудзи і пшениці”.

Сільський голова Хрінників Віталій Майдан теж тримає чималу господарку: десятеро свиней, птицю, 4 гектари поля. Зеленим туризмом не займається, бо за роботою часу на це не вистачає. Запевняє, село перспективне. “Є де відпочивати, є де робити. Шкода, що людська праця не цінується. Торік селяни здали 120 тонн молока. Закупівельники платять копійки — по 2 гривні за літр. За свиней дають по 18 гривень за кілограм живої ваги. Мішок цукру коштує 220 гривень. А скільки біля тих буряків треба виходити!”

Попри нелегке життя, жителі Хрінників радіють з того, що мають. Незабаром сезон — гостей треба зустрічати з гарним настроєм...

Довідка «ВЗ»

Хрінницьке водосховище створене у 1957 році на річці Стир з метою забезпечення роботи вбудованої у тіло греблі гідроелектростанції, а також для рекреації та рибогосподарських потреб регіону. Глибина від трьох до семи метрів, на ямах та руслі річки сягає й 13-14 метрів. Водосховище кілька разів спускали. Останній раз, 1989 року, неподалік греблі водосховища була виявлена карстова воронка діаметром 25 метрів та завглибшки 9 метрів. Тоді водосховище спустили до мертвого рівня. В 1999 році після ремонтних робіт на водопідпірній греблі його знову наповнили водою.

Схожі новини