Якщо керівник і підлеглий не зійшлися характерами...

Правильно підібрати персонал — одне з найважчих та найвідповідальніших завдань для кожного керівника. Як визначити, що працівник даватиме раду з завданнями та не буде конфліктувати з колегами? Щоб уникнути помилок, фірми вдаються до психологічних методик. Найбільш популярний метод — формування колективу з допомогою соціоніки.

Психолог та соціонік Олексій Пивоваренко каже, що за радянських часів у працівниках найбільше цінували відданість. Для ринкової економіки це не головне: у наш час потрібно бути професіоналом. Але навіть з найкращим фахівцем не вдасться налагодити співпрацю, якщо він вам несимпатичний. Одну з найважливіших ролей відіграє психологічна сумісність. Соціоніка поділяє людей на 16 типів, які, у свою чергу, групуються на чотири квадри. У кожної з них — свої життєві цінності. У людей з різних квадр відрізняються погляди на світ і підхід до робочого процесу. Яким би не був старанним і кваліфікованим працівник, якщо керівнику неприємно чути його точку зору, співпрацювати не вдасться. Несумісні люди можуть несвідомо ображати одне одного, викликати обурення та суперечки. Особливо це важливо для емоційних керівників, які поділяють людей на “хороших” та “поганих”, “своїх” та “чужих”.

Щоб підібрати для себе сумісного працівника, слід правильно провести співбесіду. Головне, щоб людина “зійшлася характером” саме з тим, з ким їй доведеться мати справу щодня. Аби визначити сумісність, необхідно поговорити не лише про роботу, а й “по душах”. Попросіть, аби він розповів про себе. Розпитайте про риси, які вважає своїми недоліками, помилки у житті. Якщо кандидат на вакансію стверджує, що не має жодних “мінусів” та завжди все робив правильно, будьте пильні: він потерпає від низької самооцінки та внутрішнього конфлікту.

Директор з розвитку бізнесу Марта Пивоваренко багато років займається підбором персоналу для різноманітних підприємств. Каже, що нормальна командна робота можлива лише між сумісними колегами. Згадує випадок, коли власник підприємства та основний менеджер були з точки зору соціоніки конфліктерами: як наслідок, не могли правильно донести інформацію один до одного.

“Важливо, щоб кожен займався тим, до чого має хист від природи, згідно зі своїми завдатками. В іншому випадку нічого доброго не вийде!” — каже пані Марта. Наприклад, інтроверти — тобто люди, орієнтовані на себе та не надто комунікабельні, більш посидючі. Їм краще займатися офісною роботою або навіть працювати вдома. На відміну від них, екстравертам (жити не можуть без спілкування) краще давати завдання поза офісом: полюбляють бігати містом, відвідувати громадські місця, знайомитися з людьми.

Люди, схильні до логічного мислення, добре працюють з цифрами, фактами, паперами. Етики (емоційні особистості) привітно зустрічають клієнтів, пригощають кавою та чаєм, розважають їх цікавими розмовами. Фізичну роботу потрібно довіряти сенсорикам (практикам та реалістам, які живуть тут і зараз), а інтуїтам (людям, які добре орієнтуються у потенційних можливостях, вміють передбачати події) — творчу. У жодному випадку не можна робити навпаки, а то справа зазнає краху. Пані Марта згадує випадок, коли директор фірми доручила інтуїту встановити вивіску. Як наслідок, чоловік впав з висоти. Знищився бігборд, який коштував 19 тис. грн., а працівник три місяці просидів на лікарняному.

Щоб налагодити довготривалий та трудомісткий процес, бажано, щоб колектив складався з представників однієї квадри: вони одне одного стимулюватимуть, доповнюватимуть, правильно розподілятимуть обов’язки.

Партнерам по бізнесу найбільше пасуватимуть стосунки повного доповнення, які у соціоніці вважають найоптимальнішими, або дуальними. Справи у них процвітатимуть, але під час кризи дуали не зможуть дати раду. Ідеальні стосунки здатні розслабляти, тому, наприклад, у такій відомій компанії, як “Procter&Gamble” (її засновники — дуали), у важкі періоди наймають кризових менеджерів, які управляють процесами.