Гроші взяли, як за євроремонт, а зробили паршивеньку побілку

Де починаються гроші —там закінчується дружба. На цьому переконались два мешканці Львівського геріатричного пансіонату, які дали благодійні гроші знайомим, аби ті зробили ремонт у їхній кімнаті. Гроші пропали, а щоб закінчити ремонт, чоловікам довелось брати кредит.

Роман Шура мешкає у геріатричному пансіонаті одинадцятий рік. Минулого року йому прооперували ногу, з того часу пересувається в інвалідному візку. Аби чоловік міг самостійно виїжджати надвір, керівництво пансіонату виділило кімнату на першому поверсі. Та щоб туди переселитись, потрібен був бодай косметичний ремонт та ширші двері — аби проходив інвалідний візок. Тож разом з сусідом по кімнаті Соломоном Шапіро стали шукати гроші.

“З коштами на ремонт допомогли благодійники, церква, до якої ходжу. Не шукав якихось чужих майстрів — звернувся до сусідів з Лапаївки: Романа Шолуха, Ігоря Камінського, Ореста Кавки та Олега Юрга (усі вони фігурують у справі). Пообіцяли зробити ремонт безкоштовно, гроші потрібні були лише на матеріали, — каже пан Роман. — Дав їм 7800 гривень. Звичайно, не усі відразу — то дві тисячі, то тисячу, то по кілька сотень. Скільки вдавалось зібрати, стільки й давав. А ремонт все не закінчувався. Роман Шолух звернувся до мене, щоб я попросив у пастора ще тисячу гривень, бо не вистачає. Тоді я вже засумнівався. Питаю, коли закінчите ремонт у кімнаті? Він почав мені розказувати, що не знає, бо йдуть свята, багато вихідних, немає вільного часу”.

Не відомо, скільки грошей ще витягнули б з інваліда, якби перебігом ремонту не поцікавився Роман Білявський — підприємець. Оскільки чоловік орієнтується в цінах, зрозумів, що майже вісім тисяч гривень не могли витратити на матеріали для косметичного ремонту кімнати

15,3 м кв. “Це було у перших числах грудня. Питаю, як ваш ремонт. Кажуть, ніяк. Глянув на кімнату, а вона в жахливому стані. У кімнаті є пластикові двері, що поставив рідний дядько Володимир Женчур — безкоштовно. Плитку поклав рідний брат Володимир Шура — також безкоштовно. Тобто вісім тисяч гривень пішло, аби перетягнути кімнату гіпсом? Попросив приїхати майстрів, але ті сказали, що не мають часу. Тоді Роман подзвонив їм і сказав, що є гроші. Відразу знайшовся час, — каже Роман Білявський. — Кажу їм, хлопці, на що ви потратили таку суму? Покажіть товарні чеки чи підтвердження, або робіть ремонт, або поверніть гроші. Жодного офіційного чеку на матеріали горе-майстри не пред’явили, а до справи, яка знаходиться в архіві Личаківського райвідділу міліції, долучили чеки, котрі датовані лютим та березнем. Про зміст чеків писати недоречно, бо матеріалів для ремонту там нема, виключно побутові предмети вжитку. Тоді ми подзвонили у Личаківський райвідділ. Черговий наряд забрав Романа Шолуха для з’ясування обставин конфлікту. Далі цією справою займався дільничниий Ігор Тріска. Тим часом зробили офіційну експертну оцінку ремонту, порадилися з адвокатом. Уже пройшло два місяці, а жодних грошей так і не повернули. Готуємо позов до суду”.

Оскільки у такому стані, у якому залишили кімнату горе-майстри (усе заляпане, сантехніка не встановлена, зі стін стирчать кабелі), жити неможливо, щоб закінчити ремонт, Роман з Соломоном змушені були взяти кредит у банку.

“Ніколи не думав, що близький друг так зі мною обійдеться”, — каже Роман Шура.

?

Ігор ТРІСКА, старший дільничний інспектор Личаківського райвідділу

Люди не вміли робити ремонт, а взялись за нього. Зробили неякісно, неправильно використали кошти. Експертна комісія встановила, що вони використали вдвічі більше грошей, ніж потрібно було на ці матеріали. Зважаючи на те, що жодного договору замовники з виконавцями не укладали, повернути кошти у цій ситуації можна лише через суд.