Без тебе білий світ немилий...

Найбільший комфорт — належати собі самому. Недаремно ж будь-яку залежність вважають бідою! Натомість не слід гадати, що “підсісти” можна тільки на алкоголь, наркотики та азартні ігри. Якщо доросла людина не може ступити кроку без своєї мами, подружнього партнера чи кращого друга — це свідчить про психологічну залежність, яка стоїть на заваді самореалізації, здійснення мрій та душевної рівноваги.

—Усі МИ емоційно залежні від людей, які нас ото-чують,- та навіть від випадкових попутників у транспорті, — починає розмову психотерапевт Ігор Лебединець. — Натомість патологічна залежність, яка заважає нормально жити, розвиватися, змушує відмовлятися від власних потреб та інтересів, виникає від значущих для нас особистостей. Чим частіше ми з кимось контактуємо — тим більше емоцій разом переживаємо.

Механізм психологічної залежності від людини майже такий самий, як від комп’ютерних ігор та інших життєвих насолод. Але, зазвичай, ця патологія розвивається у стосунках, де щось не додано, не завершено й немає можливості обговорити цю проблему. Якщо ми любимо людину, вона нам близька — прагнемо контактувати з нею. Наприклад, мама з ранку до вечора пропадає на роботі, не має часу приділяти сину уваги. Дитині, як і кожній людині, потрібно відчути любов: для цього ненька повинна не менше шести разів на день обійняти її, погладити по голівці, сказати ніжні слова... Через хронічний брак ніжності та тепла хлопець, уже ставши дорослим, буде психологічно залежним від першої-ліпшої людини, яка подарує йому увагу. Нею може стати як кохана дівчина, так і кращий друг. Дехто, на зразок Джакомо Казанови або Дон Жуана, шукає емоційну близькість все життя, тож отримує репутацію бабія чи гультяя. Нерідко обділені батьківською любов’ю діти досягають неабияких висот і все життя намагаються завоювати прихильність оточення.

Інший варіант — психологічна залежність від владної матері, яка постійно домінує над нащадком, все за нього вирішує, дає цінні вказівки. Як наслідок, дорослий син або дочка не можуть й кроку ступити самостійно, тож обирають собі “половинку”, яка також триматиме їх у підневільному стані: залежність від матері переносять на чоловіка або дружину. Трапляється, що, подорослішавши, діти, які весь час перебували “під каблуком”, намагаються вирватися з-під контролю батьків, але психологічна залежність не зникає: з-під маминої спідниці вони переходять під владу зеленого змія, наркотиків...

— Розповсюджена психологіч-на залежність дружин від чоловіків, — каже психолог, гештальт-терапевт Марія Стасюк. — Жінка встає на світанку, щоб приготувати благовірному сніданок, терпить образи, а деколи — рукоприкладство, постійно жертвує своїми інтересами заради нього... Причиною такої поведінки може бути стиль виховання за принципом “любов треба заслужити”. Навіть у благополучних сім’ях батьки обділяють дітей увагою, щоб покарати за погану оцінку, невиконані домашні обов’язки і т. д. Емоційна залежність від “половинки” передається у спадок. Якщо дівчинка з дитинства бачила, що мама йде на будь-які жертви заради чоловіка та дітей, — цілком ймовірно, що поводитиметься так само.

На наш емоційний стан також впливають стосунки з дітьми, друзями, колегами по роботі, керівництвом. Неабияку роль відіграють так звані незавершені стосунки: нещасливе шкільне кохання, зґвалтування, напад грабіжників... Ці психологічні травми не залишають все життя, й почуття до людини, яку не бачив кілька десятків років, переносяться на інший об’єкт, заважають будувати нормальну модель поведінки.

Кожен із нас залежить від думки оточуючих. Що скажуть люди, хвилює усіх, але чим ширше коло спілкування та наповненість життя — тим менше ми на це зважаємо.

Ознаки психологічної залежності:

— Ви настільки переймаєтеся потребами та проблемами ближніх, що не відчуваєте своїх бажань.

— Вам важко знайти компроміс між власними потребами та можливістю пристосуватися у суспільстві.

— Вважаєте, що справжні кохання та дружба вимагають повного розчинення одне в одному.

— Стосунки супроводжуються постійними ревнощами, конфліктами, істериками, криками та образами.

— Думка про розрив або відсутність людини викликає паніку, страх, відчай, депресію.

Але йти на поводу своїх страхів та негативних емоцій не варто. Якщо пускати все самоплином, відчуття незадоволення та дискомфорту не дадуть вам стати самодостатньою та щасливою людиною. Перше, що потрібно зробити, аби вирватися з замкненого кола — зупинити свої дії. Тобто варто змінити звичну поведінку, яка дозволяє вами маніпулювати. Пошукайте інші варіанти виходу зі складної ситуації, відверто поговоріть з об’єктом залежності. Для того, щоб патологічна потреба в людині зменшилася, розширте коло своїх інтересів та поле діяльності. Якщо більше часу будете присвячувати цікавим заняттям, матимете багато друзів — це позбавить потреби хапатися за важливу для вас людину, мов потопаючий за соломинку.