Українка, яка обшиває Папу Римського
Незважаючи на відмінну роботу, галичанці Галині Барщовській платять удвічі менше, ніж італійським кравчиням
У Ватикані розпочали вибори нового Папи, а три набори святкового одягу для наступника Бенедикта XVI уже готові. Без них конклав (зібрання кардиналів з обрання Понтифіка) не розпочався б. Разом з італійськими майстринями сутани для Святійшого Отця пошила українська заробітчанка — колишня жителька райцентру Городок, що за тридцять кілометрів від Львова, Галина Барщовська (у дівоцтві — Рудавська). Замовники кажуть, що відповідальну роботу 52-річна українка виконала бездоганно. Як і всі попередні. Пані Галина і раніше обшивала вище духовенство Ватикану, у тому числі — світлої пам’яті Івана Павла ІІ. Відгуки отримувала якнайкращі…
До таких строїв для Папи Римського доклала рук українка Галина Барщовська.
За ДНЯ поговорити з пані Галиною про її особливу місію нам не вдалося — в ательє, де вона працює, не дозволяють відволікатися на особисті справи. Навіть якщо ти — екстра-майстер. Тож про персонального кравця Папи Римського кореспондент «Високого Замку» розпитував її рідних.
Мати пані Галини, Зеновія Григорівна — інвалід, після інсульту паралізована. Підвищена увага преси до її дочки, яка уже понад десять років у чужині, тішить стареньку. Знає, що хвалить її господар ательє, де працює Галя. Хоча за каторжні свої труди отримує вона удвічі менше від італійок…
Галина Рудавська народилася і виросла у містечку Городку, у тутешній школі № 2 закінчила 8 класів. Потім вступила до Львівського технікуму легкої промисловості. Працювала інженером-технологом на швейній фабриці. Згодом у рідній школі викладала дівчаткам швейну справу — щоб мати право на це, заочно вступила до Тернопільського педінституту. Дуже любила свою справу. Розповідають, що якось попросила у міського голови пана Савки, щоб допоміг замість стареньких машинок придбати новий інвентар — і він посприяв. Разом з роботою у школі пані Галина підробляла на стороні, бо на вчительську зарплату не проживеш. Шила все — повсякденний, вечірній одяг, плаття на випускні вечори…
Після переїзду в Італію (тепер там разом з нею дві доньки, Вікторія та Ірина) довго не могла знайти роботу. Знайома допомогла підшукати помешкання, влаштувалася доглядати за сім’єю 90-річного адмірала. Коли він тяжко захворів, попросив свого товариша Лоренцо Гамареллі, щоб той у випадку його смерті прихистив у себе роботящу українку, дав їй роботу. Мовляв, не пошкодує. Так Галина і потрапила в ательє у центрі Рима, де шиють одяг для священнослужителів. Цікава деталь: скільки б не шила одягу для кардиналів, жодного зі своїх клієнтів наживо не бачила. Шила без примірки…
— Кілька років тому, — згадує пані Зеновія, — дзвонить Галя до нас і каже: «Я так переживаю, бо мені треба золотом обшити сутану для Папи Івана Павла ІІ. Не знаю, як воно вийде…». Дякувати Богу, обшила. Доньку похвалили, бо вийшло дуже гарно...
— Галя у потрібний час опинилася у потрібному місці, — так каже про почесне замовлення українки її сестра — тернополянка Ірина Осеняк. — Працювала так само, як усі наші українки в Італії. Тривалий час жила без документів, бо оформлення паперів вимагає великих грошей. Через це років сім не приїжджала в Україну.
