«Коли народжу, хвороба відступить...»

Від хіміотерапії відмовилася 32-річна львів’янка Мар’яна Калабай вагітна третьою дитиною. У жінки — гостра лейкемія. Щоб зберегти життя ненародженої дитини, вона відмовилася від хіміотерапії — попри застереження лікарів, які кажуть, що може померти, так і не доносивши маля. Осиротіти можуть двоє її старших діток...

У Мар’яни це — другий шлюб. Від першого виховує 11-річну доньку Вікторію. З другим чоловіком, якого називає своєю долею, познайомилися у 2004 році. “Збиралася на зустріч з кавалером. Викликала таксі. За кермом сидів мій Михайло. Обмінялися телефонами. З тим чоловіком, який до мене залицявся, у нас так нічого і не склалося. А Михайло став моїм персональним водієм. Знайомство переросло у дружбу. Дружба — у любов”, — розповідає Мар’яна. Різниця у віці їхніх доньок (Михайло також має дочку від іншого шлюбу)... п’ять днів. Мар’яна святкує день народження 10 травня. Михайло — 29. Обох виховували бабусі з однаковими іменами — Мілі та мами — Люби.

Пара почала жити разом. У 2007 році розписалися. 2008-го у них народився синочок Артур. Михайло мріяв про велику родину, просив, щоб дружина народила йому доньку. Мар’яна не заперечувала: “У дитинстві жили колгоспом — мама, тато, я, бабуся, дідусь, тітка з родиною. Зранку до туалету й ванни черга шикувалася. Думала, коли вже це все закінчиться? Спокою хотіла. А потім, коли усі роз’їхалися, жалкувала за тими часами. Жити гуртом було весело!”.

Увечері, коли діти лягали спати, Мар’яна з Михайлом починали мріяти вголос: як вони побудують будинок за містом, як облаштують подвір’я, як по ньому будуть бігати їхні діти. Та одного дня у двері їхнього дому постукала біда...

У жовтні минулого року Мар’яна відчула слабкість, нездужання, її постійно нудило. Здала аналіз крові. Лікарі нічого не пояснювали — скерували жінку на пункцію кісткового мозку. “Мені вкололи знеболювальне і просвердлили дірочку отут, у грудях”, — показує на сонячне сплетіння.

Мар’яні поставили діагноз “мієлодиспластичний синдром”. Попередили, що лейкемія — не за горами. Захворіє через півроку, через два роки, через п’ять, але це станеться. “У мене була на той час затримка, і я поцікавилася у лікаря, чи могли її спровокувати препарати, які мені прописали. Лікар сказав, що ні. Купила тест на вагітність. Була вже на дев’ятому тижні. Лікарі говорили, що це — диво, що з таким рівнем лейкоцитів завагітніти неможливо. Попри це, радили перервати вагітність. Казали, якщо не зроблю аборт, помру. А хіміотерапія може спровокувати викидень або вади плоду”, — розповідає Мар’яна.

У листопаді їй стало гірше. Знову довелося брати пункцію (цього разу зі стегнової кістки). Підозри лікарів підтвердилися — у жінки виявили гостру лейкемію, мієлоїдну анемію важкого ступеня. Оптимістичні прогнози, що хвороба дріматиме як мінімум кілька місяців, не справдилися. На рак у її родині ніхто не хворів (окрім далекого родича, який помер від раку легень, та й то тому, що багато курив). Усі сили спрямувала на боротьбу — не за своє життя, а за життя ненародженої дитини.

Від ХІМІОТЕРАПІЇ відмовилася (за фахом вона — медик, тож знала, чим ризикує). Повернулася додому. Вдома й стіни лікують — на якийсь час вона й справді відчула полегшення. Та після свят знову опинилася на лікарняному ліжку. “Зробила УЗД, генетичні аналізи. Дитинка розвивається нормально, хоча лікарі запевняли: малюкові бракує кисню, тому неодмінно матиме вади. Сказали, що ношу під серцем дівчинку, хоча інтуїція підказує — буде хлопчик. Чоловік запитав, наскільки зростуть мої шанси на виживання, якщо перерву вагітність. Лікар відповів: “Максимум на 10%”. Але не взяла би гріх на душу, навіть якби гарантував повне одужання”, — запевняє Мар’яна.

Чоловік підтримав рішення дружини. “Михайло казав: “Дуже хочу, щоб ця дитина з’явилася на світ. Але не прощу собі, як з тобою щось станеться”. Упевнена — коли народжу, хвороба відступить. А гроші, які небайдужі люди зберуть на моє лікування, розділю між двома хворими дітками. Одну вже маю на прикметі”, — каже Мар’яна.

Італійці беруться її розроджувати, там же їй проведуть хіміотерапію і пересадку кісткового мозку. Донором може стати і новонароджений — пуповинну кров немовляти зберуть і виростять з неї стовбурові клітини. Але успішність цієї затії медики оцінюють лише у 25%.

На операцію потрібно зібрати мінімум 105 тис. євро (реабілітацію жінка буде проходити вдома).

Необхідно буде заплатити за пологи та хіміотерапію. Часу у Мар’яни — обмаль. Зараз вона на п’ятому місяці вагітності. “Півкілограмових діток успішно виходжують. Ще два тижні — і зможу бути спокійною за життя свого маляти. Навіть якщо будуть передчасні пологи, його врятують”, — каже Мар’яна.

Каже, коли народиться дівчинка, назвуть її Емілією (на честь прабабусь) і дадуть церковне ім’я — Марія. Якщо хлопчик, то Богданом (бо Богом даний). Те, що дитинка народиться здоровою, Мар’яна не сумнівається. Жінка — невиправна оптимістка. Вірить, що думки матеріалізуються, тому ніколи не думає про погане...

Ви також хочете долучитися до порятунку двох життів? Перерахувати кошти на лікування Мар’яни та її дитини можна за цими реквізитами:

ПриватБанк, МФО 305299,

ЗКПО 14360570,

р/р 29244825509100.

Номер картки: 5211537322820973.

Одержувач: Калабай Михайло Зіновійович.

Зв’язатися з чоловіком Мар’я--ни можна за цим номером: (067) 795-29-09.