Алібі замовляли?

Сходили «наліво» і тепер не знаєте, як “замести сліди”? Хочете перевірити, з ким водиться ваша дитина або дізнатися більше про свого нового залицяльника? Відводять підозри, створюють хорошу репутацію, забезпечують алібі — ось чим заробляють на хліб насущний приватні детективи. За інформацією Всеукраїнської асоціації приватних детективів, за останні два роки кількість приватних детективних агенцій в Україні зросла у 10 разів (до 500), а їхніми послугами скористався кожен сьомий українець.

«Закону, який би регламентував роботу детективних агенцій в Україні, досі не прийнято, — каже приватний детектив Сергій Дерябін (трудяться україн-ські “шерлоки” за КВЕДом. — Авт.). — Створена Всеукраїнська асоціація приватних детективів. Вони вірять: коли приймуть закон, зібрані вітчизняними “інвестигейторами” докази будуть розглядатися у судах нарівні зі “знахідками” правоохоронців».

Ціни на послуги приватних агенцій стартують від 2500 грн. і можуть сягати кількадесяти тисяч (наприклад, коли йдеться про економічну безпеку бізнесу). Детектив може і не взяти з клієнта грошей (приміром, якщо по допомогу звернувся пенсіонер чи студент). “Одного разу до нас звернулася студентка, яка не могла скласти модуль з української філології, — розповідає керівник “Бюро особистих ситуацій та безпеки бізнесу” Олександр Криворчук. — Декан її попередив: “Якщо зможеш надати офіційний документ, який пояснить, чому прогуляла пари, поставлю хорошу оцінку, ні — готуйся до “вильоту”. Довідкою від лікаря чи запискою від мами не обійшлося. За сприяння одного з історичних товариств виробили сертифікат, який засвідчував, що студентка брала участь у “круглому столі”, присвяченому питанням україністики, тому фізично не могла перебувати у цей час на заняттях. “Операція” пройшла успішно. Рахунку за надану послугу ми не виставляли”.

Інтернет рясніє оголошеннями на кшталт “Забезпечимо алібі на усі випадки життя”. “Замовляють послугу бізнесмени, які хочуть справити враження на своїх закордонних партнерів. Створюємо сайти, на яких вказуємо реальні номери телефонів, подаємо звіти про виставки та фестивалі, які насправді не проводилися, — розповідає Олександр Криворчук. — Замовляють цю послугу і сімейні пари, які хочуть приховати факт подружньої зради. Інсценуємо незаплановане відрядження — з дзвінком від шефа, документальним підтвердженням поїздки... До нас звернувся чоловік-гей. Його батьки не знали про сексуальну орієнтацію сина, могли й не зрозуміти, навіщо їде у Росію з купою грошей (чоловік планував придбати для свого коханого земельну ділянку). Оскільки за фахом він музикант, батькам повідомив, що їде на фестиваль у Німеччину, а сам подався вирішувати “амурні” справи. Ми подбали і про квитки, і про чеки з готелю, у якому він начебто жив. Не забули купити замовлені батьками сувеніри”.

«Коли отримуємо замовлення на встановлення факту подружньої зради, попереджаємо клієнта, що не займаємося зйомкою сцен у ліжку, не проникаємо у чужі квартири та номери готелів. Це можна кваліфікувати як проникнення зі зломом (потрапляє під дію статті Кримінального кодексу України). Відеонагляд встановлюємо лише з письмового дозволу замовника послуги, — каже детектив. — Фіксація знаків уваги, близькості (поцілунки, обійми), усамітнення на квартирі (або у готелі) з іншим чоловіком чи жінкою, на нашу думку, є достатнім доказом подружньої зради».

“Також встановлюємо нагляд за неповнолітніми дітьми — з якою компанією водяться, на що витрачають гроші, чи не вживають алкоголю або наркотиків. Батьки часто зайняті роботою, контролювати дітей їм ніколи... Затребуваною послугою є перевірка продавців рухомого й нерухомого майна, адже помешкання може перебувати під ареш-том, автомобіль — у розшуку. У випадку, коли клієнт надумав придбати квартиру, “наводимо довідки”, хто буде жити з ним по сусідству. Можемо перевірити репутацію ділового партнера (чи не заборгував кому-небудь гроші, чи не мав судових позовів) або знайти загублену людину (однокласника, родича, чоловіка, що ухиляються від сплати аліментів, свідків, спадкоємців та ін.). Боржників розшукує-мо, але грошей з них не вибиваємо (ми ж не колектори)”.