«Обережно, десь тут Ваня повзає...»

Господар каже: у тераріумістів змія не буває однією — лише першою. Бо за деякий час хочеться мати другу, третю... Поступово входиш в азарт, що вже не можеш втриматися, аби не придбати хвостатого улюбленця. У трикімнатній оселі Ковалюків — 32 змії (!) різних видів, дві ігуани, мишки і шиншила.

Якщо пітону не загрожує небезпека, він нікого не зачепить.

—Обережно, десь тут Ваня повзає, — каже мені Ігор, як тільки переступаю поріг його квартири. Очима шукаю дитину.

— Ось він де — за диваном при-чаївся, — і за мить з-під дивана він тягне… товстого триметрового пітона.

Ігор Ковалюк каже, що Ваня — створіння мирне і чемне. Знайомий поїхав до Росії на заробітки. Залишив йому рептилію на кілька місяців. Минуло вже майже два роки. Знайомий не повернувся — і пітон полюбив нового господаря.

— Вані — два рочки, вік дитячий, — сміється Ігор. — Йому ще рости і рости. Раз на три тижні годую його тушкою кроля або курки. Живих не їсть. Коли був маленьким, товариш кинув Вані у клітку живого щура. Щурик виявився агресивним і пітона покусав. З того часу боїться живих тварин. Дружина Галина і семирічна донечка Ліля допомагають мені доглядати рептилій. Брати їх в руки не бояться.

Пітона час від часу Ігор бере з собою на природу. Влітку мало не загубив у лісі. З компанією друзів сидів на траві. Ваня був поруч. Та так заговорився з товаришами, що не помітив, як пітон пропав. Усі налякалися. Знайшли його метрів за двадцять у траві. Поки я говорила з господарем, пітон у сусідній кімнаті заховався у шафі, — хвіст не помістився.

- У спеку поїхав я з Ванею на озеро, — згадує Ігор. — А там — море народу. Я взяв його на плечі і вирішив скупати біля берега. Тільки зайшов у воду — а людей, які в той момент були у воді, наче вітром здуло. І навіщо його боятися?!. Якщо пітону не загрожує небезпека, нікого не зачепить.

- Першою у нашій сім’ї, — продовжує чоловік, — п’ять років тому з’явилася Масяня. Півроку я вмовляв дружину, поки вона погодилася «ділити» мене з королівською змією. Галина казала: аби займатися рептиліями (доглядати їх, прибирати, харчі купувати), треба мати час. Доньці лише два роки виповнилося. Дружина боялася за дитину. А малій було байдуже — вона носила Масяню в руках. Згодом двох удавів дівчинка возила по хаті у дитячому візку, як ляльок. Королівську змію я купив у харків’янки. До Львова жінка передала її потягом. Змія тихенько сиділа у коробці, і провідниця вагона навіть не здогадувалася, що в ній.

- Тепер рептилії стали і моїм хобі, — усміхається Галина. — Щоправда, материнське серце іноді стискається. Донька спить в окремій кімнаті, але мало що може статися… Прийшла якось донька зі школи — а Ваня по квартирі гуляє. Поки господарів не було вдома, виліз з тераріуму «на волю».

Є у Ковалюків і «подружні пари». Нещодавно у сімейства синалойських молочних змій народилися дітки. Змії відкладають до десяти невеличких яєць овальної форми. Господар вигрівав їх в тераріумі під жарівкою. Через два місяці «новонароджені» жалом зсередини прорізали шкаралупку. Спочатку висунули жало, а днів за два — голівки. Змійки були тонюсінькі, як шнурочки, завдовжки 15 сантиметрів. За тиждень скинули шкіру, і господар почастував їх новонародженими мишками. Тепер щотижня кожній дає по мишці. Дорослих змій годує рідше — один-два рази на місяць.

Утримання великої змії господареві обходиться у сто гривень на місяць, невеличкої — 10 гривень. Мишка коштує 2-5 гривень. Купує в зоомагазинах.

Ігор Ковалюк стверджує, що у кожної рептилії — свій характер. Молочні змії не реагують, коли господар просуває руку в тераріум, а білі техаські полози «захищаються»: піднімають голову, завмирають, широко відкривають пащу і різко кидаються на наближену до них руку. Але вихованці Ковалюка не отруйні. Місце укусу схоже на подряпину. От запах тварини від людського відрізняють. Якось до пітона підійшов чужий собака. Ваня її понюхав, зашипів і почав згортатися у клубок. Довелося забрати собаку подалі від рептилії.

- Зустрічати Новий рік мене разом з пітоном запросили в один з райцентрів Львівщини, — каже Ігор. — «Поважні мужі» хочуть зробити з ним фотосесію. Вірять, що тоді у 2013-му їм щаститиме. Дай Боже, аби усім нам щастило на добрих людей, а не на підступних «змій».