«На Андрія» можна ворожити і бешкетувати
13 грудня греко-католики і православні відзначають свято на честь апостола Андрія Первозванного. Водночас день Андрія був у народі великим зимовим молодіжним святом. На Андрія дівчата зазвичай ворожили.
Андрій — один із дванадцяти апостолів, якого першим покликав Христос до себе, тому й зветься Первозванним. За церковними легендами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів встановив хрест.
Свято Андрія є часом молодіжних гулянь, коли юнаки і дів-чата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. Це єдиний день у році, коли хлопцям дозволено робити шкоду людям. Парубки розбирають господарські будівлі, ставлять під вікнами гарбузи зі свічками, ховають ворота і собачі будки...
Не знаю, чи зараз у місті дів-чата ворожать — це більше притаманно селам. Тут колись хлопці таки справді бешкетували. Знімали ліски (вхідні ворота. — Г. Я.) і несли далеко від дому господаря. У кого на подвір’ї стояв віз — могли затягнути його на другий кінець села або, для більшого “приколу”, витягнути його на дах стайні... А з подвір’я старшої жінки витягнули збитий з дощок туалет і “встановили” його у центрі села з табличкою “Соки-води”. Сміялися всі, окрім тих господарів, яким доводилося по всьому селу шукати своє добро.
Ми у місті до Андріївської ночі готувалися особливо ретельно. Розпитували, які хто знає ворожіння, ділилися своїми — уже перевіреними. Аби зберегти обрядовість дійства, збиралися в однієї з подруг і ворожили. А потім лягали спати, поклавши під подушку скручені клаптики паперу, на кожному з яких було написано хлопчаче ім’я. Вранці, запхавши руку під подушку, витягали один із папірців. Яке ім’я було написане на ньому — так і мав називатися майбутній кавалер. Тоді нам було по 12-13 років...
Багато років після цього я не ворожила. Думала, у наш час вже й ніхто не робить “андріївських” збитків і не влаштовує дівич-ворожінь. Тому була страшенно здивована, коли минулого року знайома директор туристичної фірми влаштувала-таки Андріївські вечорниці. Це вже були не дитячі розваги і юнацькі бешкетування. Солідні люди — директори фірм, завідувачі медичних закладів, науковці і письменники — веселилися як діти. І переодягалися, як у різдвяному вертепі, і ворожили на ім’я майбутніх наречених, хоча більшість з них давно одружені...
