«Дивись, що Євдоха робить!»

Минуло десять років, як помер народний артист України, чоловік Софії Ротару, Анатолій Євдокименко.

Коли вони зустрілися наприкіці 1960-х років, про них обох добре знали у Чернівцях. Кожен встиг продемонструвати власний талант.

На той час майбутня співачка була переможницею кількох пісенних конкурсів. За чарівний голос земляки навіть назвали дівчину “Буковинським соловейком”. Анатолій Євдокименко у ті роки був добре знаним у місті трубачем. Вперше Анатолій Євдокименко побачив Ротару на обкладинці журналу — як переможницю одного із конкурсів, закохався одразу. У той час він служив в армії у далекій Росії. Вже згодом вони зустрілися у Чернівцях.

Через рік після смерті Анатолія Євдокименка, у 2003-му, у рідних Чернівцях його іменем було названо вулицю, де він жив. Там стояв будинок, де музикант народився, де згодом мешкали з молодою дружиною і де народився їхній син. У цьому будинку Євдокименко сам, без вчителя, вчився грати на улюбленій трубі.

Маленькому Анатолію подобалася скрипка. І коли рідні помітили, що у Толика непоганий слух, його відвели на прослуховування у місцеву музичну школу. Незважаючи на матеріальну скруту, йому купили маленьку скрипку.

— Навчався у Львові і часто привозив додому платівки із записами відомих музикантів, — пригадував старший брат Валерій Євдокименко. — Так ми з братом стали палкими прихильниками джазу. Якось кажу Толикові: «Щоб стати справжнім джазовим музикантом, треба навчитися грати на трубі». І три роки, день у день, він у комірчині нашої оселі самотужки вчився грати на цьому інструменті. Після закінчення технікуму брат працював на бавовняно-прядильній фабриці. Приходив додому втомлений, відкашлювався від тієї пилюки і брався за трубу.

Вдома було вирішено, що Анатолій має здобути серйозну вищу освіту. Хлопець вступив на фізико-математичний факультет Чернівецького університету. Саме там діяв знаний у місті ЕМО — естрадний молодіжний оркестр, факультетський колектив.

— Толик підійшов до мене як до керівника естрадного молодіжного оркестру і каже: «Почав грати на трубі і хотів би виступати з ЕМО», — розповідає професор ЧНУ ім. Ю. Федьковича Леонід Косяченко, засновник ЕМО, керівник дипломної роботи Анатолія Євдокименка. — Я його прослухав і одразу взяв. Анатолій міг досягти чималих успіхів і як трубач, і як науковець. Можливо, його очікувала і успішна кар’єра фізика-оптика.

В університетський оркестр Анатолій прийшов не сам, а й привів свою майбутню дружину. Євдокименко був ініціатором того, що в цьому оркестрі має з’явитися солістка. Перші естрадні експерименти Софія Ротару здійснила саме в цьому студентському оркестрі.

— Цей колектив збирав у Чернівцях повні зали, — пригадував місцевий трубач Едуард Качанов, який теж грав в ЕМО. — Музиканти оркестру були місцевими кумирами. Одного разу у Чернівцях гастролював чеський цирк, і Євдокименка (єдиного з оркестру!) чехи запросили на час гастролей до свого оркестру.

— Наприкінці 1960-х усі місцеві трубачі-аматори намагалися копіювати Євдокименка, — каже Олександр Сальников, заслужений артист України, колишній трубач ВІА «Червона рута». — І не лише пересічні люди, а й музиканти-фахівці зазначали, що його гра на трубі перехоплювала подих. Тоді музиканти давали одне одному прізвиська. І про гру Анатолія можна було почути: «Дивись, що Євдоха робить!». Трубач був унікальний!

Шлюб Софії Ротару та Анатолія Євдокименка називають лебединою вірністю. Вони одружилися 22 вересня 1968 року у Чернівцях, а велике весілля відгуляли у Маршинцях. Медовий місяць провели у далекому Новосибірську, куди після закінчення університету Євдокименка скерували на роботу. А коли пара повернулася до Чернівців і у 1970 році у них народився син Руслан, Анатолій Євдокименко зібрав чи не всіх друзів-музикантів, аби з музикою зустріти дружину з пологового будинку. Протягом майже 35 років спільного життя Анатолій Євдокименко був для дружини всім — чоловіком, другом, порадником, продюсером і режисером всіх її концертів. Сама Софія Ротару не раз говорила: «Без свого чоловіка я — наче без рук, він для мене — все»…