«Чоловік каже: «Замовмо суші!» — «Зараз «катнуся» за ними»…

Я дізналася, що зараз у кур’єрів «сумний» сезон: навесні та влітку замовлень менше, ніж восени та взимку… Найбільше замовлення, яке робили її клієнти, було на 7 тисяч гривень — дороге вино і фрукти. Замовник залишив тоді щедрі чайові — 1600 гривень.

— Христино, розкажіть, чому обрали саме цю роботу? Для жінки, мабуть, вона надто важка…

— Мені подобається ця робота тим, що сама обираю час, коли працювати, — каже Христина Редька. — Люблю їздити містом, бути серед людей… Коли почала розвозити замовлення на велосипеді, відчула себе вільною (усміхається. — Авт.). Коли їдеш, втікаєш від побуту і всього решту. Почуваєшся просто прекрасно!

Бувають доставки, коли доводиться нести палети з водою, тоді це важко. Є замовлення зі супермаркетів на 10−20 кг. За те, що вага є більшою, ніж зазвичай, кур’єр у нашій компанії жодних доплат не отримує. Компанія платить кур’єру за одне замовлення не менш ніж 55 грн. Це може бути навіть замовлення, яке треба везти через дорогу.

— Тобто ви отримали 10 замовлень, за кожне вам заплатили по 55 грн. Це достатньо?

— Це досить мало. Знаю, що у Польщі, наприклад, кур’єри заробляють значно більше. У нас ще є додатковий коефіцієнт, який компанія додає, наприклад, коли погана погода (тоді вартість доставки збільшується). У Києві ця сума більша, ніж у Львові.

— Як замовники реагують, коли доставку привозить жінка? Можливо, більше чайових дають? Хтось із перехожих допомагає у разі потреби?

— Коли людина залишає чайові в інтернет-додатку, вона не знає, хто до неї приїде. Загалом, люди дуже дивуються, що доставку привозить дівчина. Буквально вчора до мене підійшов іноземець і каже: «Вперше бачу дівчину на доставці» (усміхається. — Авт.). І дівчат-кур'єрів справді мало. Якщо у чаті близько 800 осіб, то дівчат із них лише 30.

Буває, несеш клієнтові замовлення — палети з водою. Каже: «Підніміться, будь ласка, на 4-ий поверх, але ліфт не працює». — «Добре!» — відповідаю. Зазвичай немає такого, що хтось намагається допомогти.

— Бувають дивні замовлення?

— Бувають замовлення зі секс-шопу. Наприклад, у готель чоловіки замовляли пеньюари й інші інтимні речі. Усяке буває… (усміхається. — Авт.).

— Як рідні реагують на вашу роботу? Не агітують кинути?

— Коли я почала працювати кур’єром, моїй донечці був рік. Чоловік приходив з роботи, і тоді я могла вийти на роботу… Мої рідні знають, що відмовляти мене немає сенсу. Якщо мені хочеться щось спробувати, я йду і пробую!
Спочатку доставляла замовлення пішки. Згодом зрозуміла, що фізично це дуже важко. Замовлення на пішому акаунті може бути й до трьох кілометрів… Я вдячна своїй знайомій — ми колись вчилися в одній школі. Теж колись працювала кур’єром, ще до війни виїхала за кордон. У неї стояв велосипед. Каже: «Їдь, забирай і працюй!». Це суперкласний велосипед, із кошиком. На такому у Франції по круасани та квіти їздять (усміхається. — Авт.). На ньому я їздила три роки.

Зараз у мене електричний велосипед. Хоча я дуже боялася купувати «електрику». Мені здавалося, що такий велосипед — не для жінок. На ньому важко їздити… Але я переборола свій страх. Такий електровелосипед коштує 43,5 тисячі грн.

— Попри труднощі, залишаєтеся на цій роботі. Усе-таки є можливість непогано заробити…

— Заробітки кур’єра залежать від сезону й погоди. Улітку це від 10 до 20 тисяч грн на місяць. Осінь, зима — від 20 до 45 тисяч грн. Узимку люди частіше щось замовляють, бо на вулиці холодно й слизько. І коефіцієнт на доставку вищий. Замовлення може бути через дорогу, але коштуватиме не 55 грн, як улітку, а 85 грн. Бувало, що за зиму я заробляла близько ста тисяч гривень.
Так само важливо, на чому кур’єр їздить. Мені здається, що вигідно працювати на електричному мопеді. Тоді кур’єр заробить навіть більше, ніж на електровелосипеді. Але багато залежить від того, скільки годин людина працюватиме.

— А де ви раніше навчалися й працювали? — запитую Христину.

— Я за освітою кухар-офіціант (технолог). Працювала за спеціальністю. Але трохи розчарувалася у професії… У Львові багато різних закладів, але зазвичай у цій сфері обіцяють одне, а виходить зовсім інше. Набагато менше вихідних, ніж обіцяють. Набагато більше відпрацьованих годин. Менші зарплати, ніж обіцяють… Робота на кухні триває по 12−15 годин. Це важко… А на доставці я працюю від 9-ї до 17-ї.

— А часто клієнти вередують, коли щось їм не подобається?

— Є люди неввічливі, не вітаються. Узагалі нічого не відповідають… Але щоб хамили чи ображали мене — ніколи такого не було, на щастя! Тому міняти роботу поки що не збираюся. Вона мені подобається. І морально я тут відпочиваю. Виїжджаю зранку, купую каву, їм круасан. Працюю. Коли хочу, роблю перерву. Мене ніхто нікуди не підганяє. Можна присісти й відпочити.

— Що порадите тим, хто хотів би працювати в доставці, але вагається? Можливо, через те, що кур’єрам доводиться їздити й по проїжджій частині дороги, бо велодоріжки раптово закінчуються…

— Велодоріжки — це щось суперособливе у нашому Львові. Десь вони є, десь їх немає. Взимку усі доріжки були у жахливому стані, нічого не було розчищено… Але мені здається, якщо людина спробує у доставці, то, в принципі, нічого не втратить. Спочатку боїшся, потім робиш і розумієш, що це тобі під силу.

— Нещодавно бачила, як в одному магазині на касі був дзвінок від кур’єра. Дзвінок тріщав хвилин з п’ять. Касирка неохоче взяла те замовлення, пішла з кошиком збирати продукти…

— Продавці й касири не зацікавлені у цьому. Думають: «На мене звалили зайву роботу! Воно мені треба?» (працівників супермаркетів кур’єри називають збирачами, або комплектувальниками продуктів. — Авт.). Продукти треба зібрати, спакувати, вибити чек. Їх це бісить… Бачимо, коли забираємо пакети, їхні незадоволені обличчя.

— Якого віку люди найчастіше роблять замовлення через кур’єра?

— Молоді — до 35 років. Лише зрідка буває, що приїжджаю і бачу людину років 70. «Ого! — думаю. — Це круто!». Людина розібралася з додатком, з оплатою.

Сама я замовляю доставку нечасто (сміється. — Авт.). Зазвичай сідаю на велосипед і їду сама. Чоловік каже: «Замовмо суші!». — «Зараз „катнусь“ за ними», відповідаю.