Старомодна шуба перетворюється на… стильний світшот

Побачила у TikToK відео, як майстриня з Ковеля (Волинська область) Ірина Антонюк вправно перешиває старі шуби і дає їм нове життя. Мене вразило відео, як Ірина перетворює довге манто з натурального хутра на стильний сучасний світшот. Зателефонувала до пані Ірини. Вона розповіла про своє навчання, роботу і сказала, що у неї в черзі … 120 клієнтів, які хочуть перешити старі шуби. Іноді ці хутряні вироби роками висять у шафах, стають старомодними або тісними… 37-річна майстриня не приховує: займається справою усього свого життя.

— Коли мені було 17 років і настав момент, що треба було кудись вступати, батьки не дозволили мені навчатися у Хмельницькому навчальному закладі на дизайнера-модельєра, — розповіла власниця школи з пошиття одягу у місті Ковелі Ірина Антонюк. — 25 років тому така професія не була популярною в Україні. Пригадую, на каналі УТ1 два рази на рік проводили модний показ Fashion Week. У цій програмі можна було дізнатися про цю професію, але в нашій сім’ї, у якій тато — міліціонер, а мама — вчителька початкових класів, про те, щоб іти вчитися шити, навіть не йшлося.

Тому я поїхала навчатися до Києва. У мене дві вищі освіти: лікарка ветеринарної медицини, а друга освіта — економічна (фінанси і кредит). Але все одно не працюю за спеціальністю. Мрія з дитинства — шити для людей, мене не покидала!

Після університету я дев’ять місяців працювала в управлінні статистики Волинської області. 2012-го ми мали працювати над переписом населення, але перепису не було, і весь наш штат скоротили. Це були найгірші роки мого життя на державній роботі… Але коли я там працювала, то пішла на стаціонарні курси крою та шиття. Навчалася вісім місяців. На цих курсах зрозуміла, що хочу шити якісно. Ці курси були організовані у топовому ательє Ковеля. Але коли я побачила зсередини усі процеси, сказала, що я так шити не буду. Це було жахливо. Коли просила показати, як робити люксову обробку, бо для чого так погано шити, мені відповідали: «Яка різниця, як пошито всередині, головне, щоб зверху було гарно». Хоча і зверху там не було нічого гарного…

Коли я звільнилася зі «статистики», почала брати замовлення — на пошиття та ремонт одягу. Працювала за шоколадку, безкоштовно… А потім зрозуміла, що так не можна, потрібно вчитися та розвиватися. Тож я навчалася і працювала. На той момент займалася індивідуальним пошиттям одягу. Відразу з високим чеком, але з високою якістю. Офіційно займаюся цією справою з 2012 року. Знайомим та близьким шила з 2011 року. У мене завжди були клієнти! Бо для мене головне — якість роботи.

— Також я дистанційно навчалася за кордоном зокрема, в Італії та Іспанії — у топових фахівців з усього світу, — продовжує розмову Ірина. — Це було дороге навчання. В Україні я розглядала лише один варіант — школу модельєра Андре Тана, але мені не сподобався їхній підхід: реклама була гарна, але відгуків на той час не було жодних. У травні 2022 року, на третій місяць війни, я запустила свою школу з крою та пошиття одягу. На перший мій курс прийшло 24 дівчини. Ціна курсу була 2500 грн. Я зрозуміла, що це моє!

Дівчата одразу почали працювати. Пошили шикарні сукні. У клуб з ремонту одягу прийшло понад 500 людей (протягом пів року). Це був класний показник. За вісім місяців я «переплюнула» усі школи крою та пошиття одягу в Україні за кількістю студентів…

Шубами займаюся років з шість. Але я — універсальний кравець. Шию увесь одяг, який мене попросять. Не шию за готовими викрійками, ніколи цього не робила. Не продаю готових викрійок. До мене приходить клієнт, і я будую базову основу суто для нього. Тим відрізняюся від інших фахівців. Коли спостерігаю за колегами в Instagram, бачу, що клієнти приходять до них 4−5 разів на примірки. До мене клієнт приходить, ми знімаємо мірки, приносить тканину (частіше я купую). Другий візит — примірка, третій — клієнт забирає готовий виріб! 3−4 примірки у мене було, коли я шила випускні і весільні сукні. Перед таким дійством людина трошки худне, трошки набирає вагу, — і тому все треба підганяти.

— Наскільки зараз затребувана ваша професія? Чи добре заробляють швачки?

— Заробляє той, хто шиє якісно! Хто пропонує класний сервіс. У мене немає технічної освіти за спеціальністю. І я цьому дуже рада. Моїй наймолодшій учениці — 14, найстаршій — 68 років! Ті, хто навчався у швейному ПТУ, в один голос кажуть, що «їх не навчили шити». Потім їх «кидають» на виробництво. Працюють на швейній фабриці 10 років, але окрім того, як вшивати комір чи шити кишені, більше нічого не вміють. Зате мають 5-й розряд. Але не вміють пошити річ від початку і до кінця.

Якось директор місцевого швейного училища мені розповідав, що у них немає жодного відмінника, немає ким похвалитися. Просив, аби я прочитала лекцію для викладачів. Стежать за моєю сторінкою в Instagram. Бачать, скільки готових виробів, які шиють мої студенти, я показую у соцмережах. Пояснюю, що причина не у дітях, а в тому, що викладачі не можуть донести до дітей цінність цієї професії. Не вміють їх зацікавити навчанням.

Якось я робила майстер-клас для підлітків. Ми шили зі старих джинсів чокери (сучасні прикраси на шию. — Авт.). Діти в один голос казали: «Чому у нас не така вчителька з трудового, як ви?» (усміхається. — Авт.).

Викладачі не зацікавлені у тому, щоб навчити. Прийшли на державну роботу, відчитали свої години, і їм все одно, як ті учні, студенти будуть шити… Коли у них дипломна робота, у мене черга стоїть: «Пошийте мені, будь ласка, виріб для дипломної роботи». Батьки готові за це платити великі гроші, аби тільки дитина здала готовий виріб. Я, звісно, на такі авантюри не йду.

— Часто у вас замовляють перешити стару шубу?

— Коли якесь відео «залітає» на 70−100 тисяч переглядів, воно «віруситься», я у той час отримую сотні запитів в «директ» — перешити шубу. На сьогодні у мене є 120 клієнтів, які хочуть перешити старі шуби… Зараз натуральні шуби носять не усі, тому що купити натуральну шубу, це дуже дорого — від 1,5 до 8 тисяч доларів. Перешити шубу — теж не дешево (Найбільший чек, який отримувала Ірина за таку роботу, — 35 тисяч грн. — Авт.). Є стара шуба, я дивлюся, у якому вона стані, як її можна перешити.

Хтось, наприклад, приходить і каже: «В мене та шуба висить 5 років, я її не ношу, тому що набрала вагу, шуба на мене мала». Але людина розповідає, що має приємні спогади, пов’язані з тією шубою. Якось клієнтка розповідала: «Я — вчителька. 15 років тому ми з чоловіком працювали, якісь кошти відкладали. Я дуже хотіла норкову шубу — це була моя мрія. А чоловік хотів машину. І він пішов мені на поступки, я купила шубу. Шубу я одягала три рази. Два рази на Різдво і один раз на Великдень (ранній Великдень, коли ще був сніг і мороз). Мені було шкода її одягати». Клієнтка попросила, щоб я їй перешила цю шубу.

Я попередньо проводжу діагностику шуби. Запитую, що людина хоче? Не беру на себе відповідальність — радити дизайн. Я витрачаю час, підбираю дизайн, а людина каже, що їй це не подобається. Запитую: «А що вам подобається?». Вона скидає зовсім інший фасон. Не витрачаю на це часу, бо мій час — дорогий ресурс, так само, як і в кожної людини. Клієнт скидає мені свій варіант, що він хоче. І якщо я бачу, що це можна зробити, «докручую» плечі, «докручую» рукав. Кажу: «Давайте ми тут зробимо ось так…».

Я вже стільки перешила тих шуб, напевно, більше ста…

— Бачила у вас на сторінці відео, як ви з довгої шуби (манто) пошили світшот…

— Це ідея моєї клієнтки, яка побачила таке відео у TikTok. Написала мені, що у неї є манто.

Мені потрібно 3−4 дні, щоб переробити виріб. Може бути і два дні — дивлячись, як піде (усміхається. — Авт.).

— Чи можна зробити світшот з екошуби?

— Звичайно! З 1 лютого у мене стартує навчання з пошиття манішки (виріб, що закриває шию та груди від холоду. — Авт.), а також худі, світшотів з екохутра. Кожна кравчиня має свій стиль, але у цій роботі важливо тонко відчувати, що клієнту потрібно.