Неприступна цитадель чи рушій еволюції? «Це буде схоже на Central Park, що у Нью-Йорку»

Про неї, а також про практичну адаптацію цих ідей в Івано-Франківську, ми поспілкувалися з одним із авторів проєкту City — головним архітектором компанії blago Мар’яном Андрухівим.

 — Пане Мар’яне, розкажіть про проєкт City. У чому його головні переваги — як для мешканців, так і для міста? Яким чином ви плануєте реалізовувати баланс всіх складових цієї концепції?

— Незалежно від розміру міста, мешканці щодня витрачають 1−3 години на добирання. Івано-Франківськ — маленьке місто, але одного дня я можу витратити на добирання з пункту, А в пункт Б 10 хвилин, в інший — півтори години. На одну і ту ж відстань! Це залежить від пори року, від дня тижня. Трапляються різні колапси і через це час витрачається у нікуди.

«15-хвилинне місто» — це коли вся необхідна для повноцінного комфортного життя інфраструктура в одній локації. Можемо працювати, відпочивати, здобувати освіту, отримувати медичні послуги в пішій доступності. І ту годину життя, що витрачали на дорогу, можемо використовувати для свого розвитку, відпочинку, на прокачку скілів — куди захочемо самі.

Житловий комплекс City розташується на площі 16 га. Забудова становитиме 30% від цієї території. Заздалегідь визначаємо функцію будівель — де буде садочок, де школа, де повноцінний медзаклад, спортивний і торговий центри, невеликі кав’ярні, приватний бізнес, коворкінги. Решта території — рекреаційна зона.

Таким чином люди, які живуть у комплексі, отримують повноцінний сервіс, найрізноманітнішу інфраструктуру, що, зазвичай, може бути розкидана по місту на кілометр.

— Метою створення «15-хвилинного міста» є комфорт життя всіх мешканців. Близькість всіх об’єктів інфраструктури — основа такого міста. Як спланувати такий масштабний проєкт?

— Ми використовуємо європейський підхід для планування території. Спочатку збираємо аналітику по ринку нерухомості — якою є потреба у житлі, що користується попитом і чому, які потреби у людей і як їх можна закрити. Далі аналізуємо ринок малого бізнесу — його потреби. Вивчаємо потреби мережевого бізнесу — які у них формати, і які потреби у комерційних площах: з якими функціями, яких конфігурацій, яким чином адаптовані. На аналіз іде близько 2−3 місяців.

Після цього переходимо до проєктування. Під час цього процесу вивчаємо локацію — де вона розміщена, що є довкола. Думаємо, як можемо без негативного втручання у довкілля адаптувати цю локацію під потреби, доповнити її, підкреслити. Це і є урбаністика.

Що означає доповнити природну локацію? Наприклад, ми максимально озеленюємо території наших ЖК, створюємо зелені дахи, підтримуючи концепцію сталого розвитку. Ми вписуємо наші будівлі в довкілля, наскільки це можливо, а після завершення будівництва — відновлюємо довколишню природу. Проєктування триває ще приблизно півроку. Хоча у нас це відбувається швидко, адже ми використовуємо найсучасніші технології та інструменти. Штучний інтелект почали використовувати ще до того, як це стало тенденцією.

— Багатофункціональність міських кварталів. Тобто потрібно забезпечити весь комплекс послуг, щоб мешканці могли повноцінно жити, працювати, вчитися, відпочивати і розважатися, не виходячи за межі комплексу. Як це реалізовується у проєкті City?

— Раніше на цій території було військове містечко, що закинуте вже понад 25 років. Територія недоглянута, там старі будівлі, що розсипаються. Все це приваблює не дуже благонадійних людей. А недалеко — рекреаційна зона парку Шевченка, у пішій доступності — центр міста.

Наш проєкт створює на раніше занедбаній території другий центр міста, насичений усією потрібною інфраструктурою, всіма необхідними сервісами, що часто розосереджені у різних точках міста. Наприклад, щоб піти в басейн, треба проїхати від 2 до 4 км, витратити півгодини часу. А тут це на місці. Навчальні заклади перевантажені, часто треба добиратися до того, що далі. Ми будуємо свій на території. Це ж стосується ресторанів, кав’ярень, коворкінгів.

Ця концентрація сервісів працюватиме також для людей, які живуть довкола і також витрачають свій час на добирання в потрібне місце. Цей комплекс глобально вплине на їхнє життя — на те, як і де вони проводять час. Окрім того, з’явиться ще один парк.

— Як правильно планується інфраструктура, щоб залишалося достатньо місця для громадських і зелених просторів?

— Внутрішній простір комплексу сформований так, що будинки стоять на відстані від центральної лінії, що перетинає весь житловий комплекс. Ширина цієї осі, що на поверхні підземного паркінгу, приблизно 35 метрів. По ній на різних рівнях планується висадити парк. Тут буде каскад водойм, що тягнутиметься з одного кінця комплексу в інший. Це буде схоже на Central Park, що у Нью-Йорку, тільки більш урбаністичний, більш техногенний.

По краях цієї зеленої зони плануються памп-треки, скейт-парки, різні спортивні майданчики, тенісні корти, зони для настільного тенісу, занять йогою. Доповненням до цього буде великий критий спортивний комплекс з басейном.

— Інклюзивність, соціальна взаємодія і цифрова інтеграція. Чим в першу чергу керується архітектор при плануванні, щоб забезпечити рівний доступ до всіх міських послуг?

Ми понад 10 років створюємо інклюзивно орієнтовані комплекси. Це безбар’єрний простір, інклюзивні доріжки, дверні пройоми, що максимально відповідають нормам.

— Питання, яке цікавить всіх при огляді такого комплексу: безпека пересування всередині. Мережі пішохідних і велосипедних доріжок, якісні тротуари, освітлення, і, звичайно, автомобільний трафік. За якими принципами це все планується і який обрали ви при проєктуванні комплексу City?

— Одна з наших основних ідей — повна відсутність машин на поверхні цієї великої території. Це сприяє мінімізації викидів CO2 і відповідає концепції сталого розвитку. Тому за прикладом європейських країн, як-от Данія, ми всю автомобільну інфраструктуру комплексу ховаємо під землю. Будуть дворівневі підземні паркінги, заїзд в які буде облаштований на околицях комплексу. Ви заїжджаєте на околиці на підземні магістралі, що ведуть до будинків, і їдете під землею до своєї секції, де ставите машину на паркінгу і піднімаєтесь в свою квартиру. На мінус другому рівні будуть підземні укриття, що відповідають сучасним державним будівельним нормам.

Ми — технологічна компанія, що використовує передові технології.

— Розкажіть, які ще технологічні речі плануються на території комплексу City?

— Передусім працюємо над енергонезалежністю, адже мали досвід блекаутів. Під час відключення світла всі критичні сервіси мають бути забезпечені резервним живленням — ліфти, водяні насоси, системи життєзабезпечення. Ми постійно моніторимо розвиток сфери сонячної енергетики, щоб у наших проєктах використовувати цей ресурс раціонально.

Плануємо систему розпізнавання номерних знаків, щоб автоматизувати процеси на підземних дорогах та уникнути колапсів.

Ідеться про сенсорні дисплеї на території, що, наприклад, показуватимуть погоду, інші показники, що допомагають людині орієнтуватися. Тобто ми йдемо до smart-міст, як у майбутньому, і сервіси високого рівня, що раніше були доступні тільки в п’ятизiркових готелях, додаємо в загальнодоступну інфраструктуру.

У холах плануємо місця, де люди можуть збиратися за інтересами — дивитися разом фільми, дискутувати, комунікувати. Адже це проблема великих міст, коли кожен живе у своїй мушлі. Якщо продовжувати жити в індивідуальних комірках, то одного дня людство може вимерти. Потрібно спілкуватися.

— У кожному районі повинні бути свої школи й садочки, магазини, офіси, медичні заклади та культурні центри. Чи допомагає в забезпеченні цього перегляд звичного призначення громадських будівель, що вони виконували не одну, а більше функцій?

— Кожна будівля має дві функції — житлову і громадську на перших поверхах. Деякі будівлі мають два поверхи громадської функції. Це все планується на основі проведеного аналізу. Та в процесі реалізації будемо дивитися, як змінюються потреби. Перший поверх з громадською функцією може ділитися, наприклад, на приміщення для бізнесу і для коворкінгів, на культурні заклади, наприклад, міні-театр чи міні-кінотеатр. Тобто це залежить ще від ландшафту — що є поряд, як це логічно поєднати.

— Як реалізація концепції покращує загальний добробут всіх мешканців і громади міста в цілому?

— Розуміємо потреби локального бізнесу, що змінюються від року до року. Орієнтуючись на це, проєктуємо приміщення, куди підприємці можуть з легкістю зайти — з мінімумом переробок та адаптації.

Вивчаємо соціологічні дослідження, статистику, збираємо великий пул цифр і за певними формулами вираховуємо, скільки, чого і де треба запланувати.

Кожен бізнес хоче бути ближче до свого клієнта. Чим ти ближче до кінцевого споживача, тим швидше реалізуєш свій товар, свої сервісні послуги. Водночас змінюється портрет клієнта — нове покоління хоче якомога менше часу витрачати на звиклі речі — приготування їжі, купівлю одягу, догляд за речами. Ми це враховуємо і адаптуємо простір під ці потреби, від чого виграють і бізнес, і його клієнти.

— Хотілося б почути вашу експертну думку щодо різних теорій навколо концепції «15-хвилинного міста», включаючи найбільш конспірологічні. Давайте з такої і почнемо. Перша — теорія змови. Це план «світового уряду» для «контролю над масами» на окремо створених територіях.

— Так, цитаделі для оборони під час зомбі-апокаліпсису. А якщо серйозно, то колись так казали і про виникнення міст. Я вважаю, що такі комплекси, як City — це класно. Вони гуртують людей одного світогляду, які рухаються в одному напрямку, мають спільні інтереси, спільну мету. Коли вони збираються разом, то створюють щось креативне, щось нове, щось краще.

— Друга — антиавто! Концепція, що пропонує позбуватися машин на користь пішоходів.

— Якщо подивитися на закордонну практику, то є цілі міста, де весь трафік — під землею. Це досить зручно. У пішохідному просторі ми насолоджуємося природою і краєвидами, а не дихаємо вихлопними газами, що шкодять не лише нашому здоров’ю, а й довкіллю в цілому.

Мене, наприклад, дивують люди, які їдуть викидати сміття на машині. Коли всі сервіси, що потрібні, у пішій доступності, для чого їхати на машині? Люди будуть здоровіші, витрачатимуть менше викопного палива, довкілля буде чистішим. Тут варто думати про перспективу.

— Третє — покращення життя в одних кварталах може призвести до погіршення в сусідніх. Чи все ж це більше про спільний розвиток?

— Колись панувала тенденція не показувати, що може бути краще, у кого краще — той клятий капіталіст, а ми маємо задовольнятися тим, що є, не прагнути більшого.

Людина розвивається на основі того, що бачить довкола себе, який досвід отримує. Якщо ми не знаємо, що таке iPhone, живемо в лісі, то, з нашої точки зору нам так добре. Але ми будемо жити в таких умовах з 30 років, поки нас не з’їсть на полюванні дикий звір.

А якщо ми розуміємо, що є сучасна медицина, засоби пересування, як-от літаки, будемо цим користуватися, бачити більше, отримувати більше досвіду, тренувати щось нове, створювати ще новіше. Так відбувається розвиток, еволюція. Ми ж всі хочемо, щоб Україна була найкращою країною.