«Переможний футбол потрібен Україні, як повітря!»

Бурю емоцій викликав в уболівальників України виснажливий, «валідольний» півфінальний матч плей-оф відбору на Євро-2024, в якому наша національна збірна змагалася із суперниками із Боснії та Герцеговини. Події у цьому поєдинку кидали нас то у жар, то у холод. 85 хвилин наша команда поступалася, але врешті-решт дотиснула господарів поля. Сталося це, значною мірою, завдяки вихованцю львівського футболу Роману Яремчуку, якого вчасно ввів у гру наставник «синьо-жовтих». На 85-й хвилині форвард «Валенсії» зрівняв рахунок, а через три хвилини віддав гольовий пас Артему Довбику. Доля путівки на Євро тепер вирішуватиметься у наступний вівторок у грі української збірної з ісландською, яка напередодні перемогла ізраїльтян.

Для читачів «Високого Замку» минулий матч оцінює і дає прогнози на матч майбутній уславлений захисник київського «Динамо», заслужений майстер спорту Стефан Решко.

— Значну частину матчу з боснійцями, особливо, у першій його половині, наші футболісти почувалися дещо скутими. У чому причина?

— Суперник виявився командою силовою, весь час пресингував українців, грав щільно, не давав їм розвернутися. До того ж, боснійці надійно підстраховували один одного. Це забрало у них багато сил. У господарів поля зникла динаміка, вони почали вдаватися до симуляцій. Під кінець гри наші, які загалом виглядали гідно, цим скористалися. «Свіжа кров» в особі Малиновського, Гуцуляка, Яремчука, Таловєрова зробила свою справу.

Особливо мені подобалися розумні, приховані передачі Судакова. Не завжди вони були точними, але загострювали гру. Як колишній захисник я задоволений діями і нинішньої лінії захисту у нашій збірній, а саме — Забарного, Миколенка. Хлопці виросли, виступаючи в англійському чемпіонаті, набралися досвіду, тому виглядають солідно…

— Вдалі заміни від Реброва — це тонка його інтуїція, випадковість чи продумане рішення?

— «Чуйка» тренера — це не випадковість, це прояв його майстерності. Талановитий фахівець завжди вловлює найтонші нюанси гри і в результаті — ухвалює правильні, результативні рішення. Ось як у випадку з Яремчуком. Але для цього треба добре розумітися на футболі, знати особливості характеру гравців, їхні можливості. Йдеться про майстерність, помножену на футбольне чуття.

— В Яремчука під час виступів за кордоном була затяжна смуга невдач. Але в останні тижні його «прорвало». Забивав у тому числі «Барселоні». А його гол боснійцям — на вагу золота. Чому раніше гра у Романа «не йшла»? Як футболістам позбутися комплексу «нефарту»?

— Йдеться про певний психологічний бар’єр. Треба наполегливо чекати свого моменту, наближати його — через працю. Не слід опускати рук, не зациклюватися, не брати собі близько до серця невдачі — вони тимчасові. Треба, щоб раз пощастило, і тоді, як мовиться, «прорве». А далі з’явиться упевненість, у футболіста немовби виростають крила.

Звідки береться «нефарт»? Причин буває багато. Складно адаптуватися у новому колективі, тим більше — у чужій країні. Впливає велика вимогливість від тренера і керівництва клубу, яке, вклавши у гравця великі кошти, відразу хоче великої віддачі від нього. Через це спортсмен, буває, «перегоряє». На психологічний стан гравця тиснуть і вимогливі трибуни, критична тональність публікацій у пресі. А ще на якість гри впливають особисті переживання. Все це у комплексі і призводить до того, що футболіст певний час «не тягне», випадає з обойми. Зрозуміти цей його стан і вплинути на нього може лише талановитий тренер.

— А ви під час своєї футбольної кар’єри оці комплекси переживали? Чи були у вас певні футбольні забобони, ритуали перед матчем, які допомагали б набути психологічної рівноваги?

— Ні, я завжди почувався спокійним — про матч якого рівня не йшлося б. А от деякі мої друзі такі комплекси мали. Той же Блохін. Пам’ятаю, у 1972-му, коли у нас ще тренером був Севидов, до Олега у Тбілісі підходить хтось з молодих уболівальників і просить автограф. Блохін відмовляє. Каже, що перед матчем цього не робить. Ще у декого були інші звички «для фарту» — скажімо, вставали з лівої ноги… Але загалом у грі ми розраховували не на якісь ритуали, а на свої ноги. У футболі забобони не допоможуть.

— Наш вівторковий суперник — збірна Ісландії, свого часу, будучи створеною із напівпрофесіоналів, наробила великого шуму в європейському футболі…

— Так, у 2016 році, обігравши англійців, вона вийшла у чвертьфінал Євро. І це при тому, що у цій країні живе 300 тисяч…

— Як нам здолати цих «вікінгів»? Вони у плей-оф легко здолали ізраїльтян, а ми свою перемогу вимучили…

— Із тактикою на цю гру наші тренери самі розберуться. Можуть бути перестановки. Великий плюс для нас у тому, що перебуваємо зараз на піднесенні після такої важкої гри з боснійцями. Ця перемога, цей камбек на останніх хвилинах, стимулюватиме. Для нашої команди такий розвиток подій значно кращий, ніж, скажімо, коли ми вели б у рахунку 2:0, а потім пропустили…

Ми повинні у вівторок обов’язково виграти в Ісландії. У неї нема великої ігрової практики, та й фізичний стан не оптимальний…

Дуже надіюся на перемогу. Вона так потрібна усім нашим уболівальникам, усій Україні у такий складний для неї час! Ви ж бачите, що вороги своїми ракетами витворяють! Нам треба сил, щоб вистояти, щоб усе це витримати. Переможний футбол може нам цих сил додати, він нам потрібен як повітря.