«Перед захистом дисертації, два місяці повторював українські слова перед… дзеркалом»

«Випускник аспірантури, китаєць Ше Сяньнін, успішно захистив українською мовою дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії», — повідомила пресслужба НУ «Львівська політехніка». Соціальні мережі «вибухнули» коментарями, у яких дописувачі засипали іноземця компліментами! Ше Сяньнін міг захищати дисертацію англійською мовою, але свідомо обрав українську.

Журналістка «ВЗ» зустрілася з новоспеченим доктором філософії.

До Львова Ше Сяньнін приїхав шість років тому, після завершення бакалаврату в університеті провінції Хенань. У львівському університеті спершу навчався на підготовчому відділенні, де почав вивчати українську мову. Згодом вступив до магістратури на спеціальність «прикладна механіка». Після її завершення — до аспірантури. Науковий керівник Ше, завідувач кафедри робототехніки та інтегрованих технологій машинобудування, професор Вадим Ступницький.

— У Китаї я виграв ґрант на навчання за кордоном за програмою обміну студентами, — розповів журналістці «ВЗ» Ше Сяньнін. — Обирав з поміж кількох країн: Україна, Білорусь, Молдова, Азербайджан, Казахстан. Але вирішив, що Україна — найкраща! Я почитав про Україну новини в Інтернеті, і зрозумів, що це гарна країна. Україна полонила моє серце!

Коли приїхав до Львова, університет мені одразу сподобався, але гуртожиток, у якому я жив, був не такий гарний. Там були старі меблі, не було ремонту. Зараз гуртожиток № 8, у якому я досі живу, уже відремонтували.

— Дисертацію я захистив, але диплома ще не отримав, — каже Сяньнін, коли розпитую його про наукову працю. — Тема моєї дисертації: «Підвищення ефективності механічного оброблення деталей з титанових сплавів на основі імітаційного моделювання процесу формоутворення». У Китаї найбільш популярні спеціальності — IT (комп'ютерні технології), економіка та інженерія. У майбутньому планую бути викладачем.

— Ви стали улюбленцем після того, як усі дізналися, що ви за 6 років вивчили українську мову!

— Почав вивчати українську ще на підготовчому відділенні. Так, це складно. Особливо складно вимовляти слова. А найскладніше було вивчити професійні терміни. Спочатку запам’ятовую все китайською, а потім перекладаю на українську. Але у мене й думки не було, щоб покинути навчання. Якщо я живу в Україні, тут вчуся, маю вивчити українську мову. Якщо старатися, щодня вивчати мову, тоді буде результат (Відчувається, що Ше Сяньнін докладає багато зусиль до вивчення української мови. Працює над вимовою. — Авт.). Я щодня читаю статті в Інтернеті. Читати і слухати легше. Говорити — важче. Перед захистом дисертації, я два місяці повторював українські слова перед дзеркалом. Говорив англійською, а потім повторював декілька разів українською.

— Знаю, що ви відвідали у Львові чи не усі музеї, театри та храми. Цікавитеся історією України.

— До війни я був екскурсоводом. У той час багато китайців приїжджало до Львова. Отримати візу було нескладно. Я розповідав китайцям про історію міста, архітектуру. Коли почалась війна, мої рідні — мама, тато, сестра, а також мої друзі, дуже хвилювалися за мене. На початку березня я поїхав до Угорщини, але через два місяці повернувся до Львова. Професори з університету залишалися у Львові, це додало мені сил та упевненості, і я повернувся!

Ше Сяньнін стежить за усіма новинами. Показує мені відео з нещодавньої зустрічі міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби з топдипломатом Китаю Ван Ї. Китаєць упевнений, що його країна підтримує Україну. А він, зі свого боку, активно допомагає Українській армії та переселенцям, які через війну опинилися у Львові. Від початку війни в університеті діє Волонтерський штаб.

— Ви також викладаєте китайську мову у Лінгвістично-освітньому центрі університету.

— В університеті багато студентів цікавляться китайською мовою. Я їм допомагаю її вивчати. Є люди, які займаються бізнесом, і вони хотіли б вивчити китайську. На лекціях запитують про різні терміни, бо хочуть торгувати з Китаєм. Мову треба вчити щодня, якщо цього не робити, слова забуваються. За шість місяців людина може навчитися говорити китайською, це не так складно. Писати китайською складніше.

Я прошу, аби Ше Сяньнін показав мені, як він читає українською мовою газету. Він з задоволенням погоджується. Робить це суперово! Я тисну руку своєму співрозмовнику.

— Ви дуже добре читаєте українською мовою!

— Дякую! У Львові дуже гарні дівчата, дружелюбні. Вони допомагають мені у навчанні. Коли я говорю або читаю неправильно, виправляють мене. Кажуть, як правильно вживати наголос. Це допомагає. Але треба далі вчитися.

— Ви знайшли у Львові друзів?

— Так! Коли були студентами, частіше зустрічалися. Потім був вірус… Почалася війна. Багато моїх друзів працює, а тому часу на відпочинок залишається мало. На вихідних деколи гуляємо в центрі, або в парку.

— А кохання у Львові ви не знайшли?

— Хотів би знайти (усміхається. — Авт.). А якщо не знайду, то повернуся додому, і в Китаї пошукаю.

Наостанок запитала у Ше Сяньніна, чи знає він галицькі діалекти: коліжанка, філіжанка, файні мешти???

— Так, знаю такі слова! — відповідає з усмішкою.