«Після нашої перемоги до України буде великий інтерес європейських країн»

Уже з перших днів повномасштабної війни Львівська обласна рада стала на «військові рейки» і швидко налагодила активну роботу у незвично напруженому режимі. Воєнний стан ще більше загартував і депутатів, і керівництво облради. Ми розпиталися у голови Львівської обласної ради Ірини Гримак про нинішні особливості функціонування «обласного парламенту» Львівщини.

«Зараз робота дуже спе­цифічна, функціонально не зовсім така, як була у мирний час, — розповідає Ірина Гримак. — Повномасштабне втор­гнення поламало всі плани, весь функціонал. Багато депутатів на фронті. Хто не воює, працює у во­лонтерських штабах або із вну­трішньо переміщеними особами. Частина комунальних закладів працює як гуманітарні штаби — Палац мистецтв, Будинок воїна.

Підтримуємо комунальні під­приємства, які забезпечують жит­тєдіяльність області. Медичні за­клади лікують як поранених на війні, так і усіх українців, які потра­пляють на Львівщину. Перед на­шими медиками постали нові ви­клики. Ще вчора ми говорили про превентивну роботу, новітні ме­тоди діагностики та профілакти­ки, а сьогодні лікарям цивільних лікарень доводиться акцентувати роботу на лікуванні воєнних пора­нень. Найбільш боляче — це дитя­чі лікарні, куди поступають пора­нені дітки, і лікарі мусять давати собі раду".

— Як обласній раді вдало­ся швидко перебудуватися з 24 лютого і налагодити актив­ну роботу?

— Війна для Львівщини поча­лася не 24 лютого, а ще вісім ро­ків тому. Від 2014 року, під час цієї гібридної війни, Львівська обласна рада системно працю­вала та реагувала на всі викли­ки. Діє наша програма «Безпечна Львівщина», яка виявилася дале­коглядною і дуже правильною. За останні роки ми оновили та роз­винули систему цивільного опо­віщення населення, наші сирени, і були готові до повітряних три­вог. Регулярно виділяли примі­щення і кошти на засоби зв’язку, автомобілі для військових частин та правоохоронців.

Усі вісім років гібридної війни ми підтримували наші військо­ві підрозділи, які тримали лінію розмежування на східних тере­нах, та підтримували їхні родини тут. Ми підготувалися також у ме­дичній і освітній галузях. Обласні програми були спрямовані на за­купівлю вартісної медичної тех­ніки, генераторів для лікарень, підтримку військового шпита­лю, центру крові, вузькопрофіль­них лікарень. В освіті створювали умови для дистанційного навчан­ня, функціонування профтехосві­ти, яка зараз має вийти на новий рівень. Бо у часи війни і для від­будови країни потрібні професіо­нали робітничих професій.

— Нещодавно ви з робо­чим візитом були у Німеччині і Польщі. Про що вдалося до­мовитися?

— Величезна подяка нашим партнерам, що вони включили­ся в допомогу з початком агре­сивної фази війни. Зараз, коли фінансові ресурси в Україні об­межені, бо все йде на оборону і підтримку війська, важливо пра­вильно використовувати під­тримку наших партнерів. Щоб вона була ефективною, треба по­яснювати, що саме нам потріб­но. Бо потреби тилу — інакші, ніж потреби фронту. Наші медзакла­ди потребують обладнання для проведення операцій у бомбос­ховищах, для роботи з важкими пораненими, виявлення оскол­ків у тілі, подальшої реабіліта­ції поранених. Уже налагоджено співпрацю з іншими медични­ми закладами на поставку нам високоточного медичного об­ладнання для діагностики і техобладнання (ліжка, різні засоби, аби розширити місткість ліка­рень).

Важливо, що наші міжнарод­ні партнери розуміють наші по­треби. Це гуманітарна коротко­термінова допомога — продукти харчування, одяг, медикаменти тощо. І довготермінова спеціалі­зована допомога, — а це потреби на зимовий період, на випадок надзвичайних ситуацій (відклю­чення світла, перебої з газом тощо). Потрібні електрогенера­тори, теплові насоси, інші систе­ми, які допоможуть громадам пе­ребути цю зиму.

Торік ми завершили придбан­ня шкільних автобусів «Школя­рик» для всіх громад області. Але почалася війна, і ми із Львів­щини передали 82 «Школяри­ки» на допомогу ЗСУ. Тож потрі­бен транспорт для довезення дітей до шкіл. У цьому нам до­помагає польська фундація «Ма­ленькі люди — великі справи». Ми звернулися до громад-парт­нерів, державних і регіональних влад — допомогти нам у виділенні або коштів, або транспортних за­собів, які б могли замінити «Шко­лярики». І вже є перші відгуки від міст-партнерів Польщі, які готові виділити такий транспорт.

— Рашистські пропагандис­ти розганяють наратив, що Польща нібито хоче «анексу­вати» Львів. І хоча українські політики неодноразово спрос­товували цю тезу, прості люди про це говорять… Ви щойно були у Польщі — що говорить на цю тему польська влада?

— Ми в першу чергу — добрі сусіди, які мають підтримува­ти одне одного у мирному житті, не кажучи вже про воєнний час. Нині поляки себе сприймають як нація, яка має підтримувати українців, забезпечити нам без­пеку і пришвидшити нашу пере­могу. Поляки усвідомлюють: чим ближча наша перемога, тим без­печніше їм буде жити на своїй те­риторії.

Польські посадовці радо від­гукуються на створення україн­ських товариств у Польщі, праг­нуть налагоджувати комунікації, щоб поляки знали більше про нашу культуру, історію, традиції. Нещодавно ми відкрили у Крако­ві сквер «Вільної України». Це та­кож приклад того, що поляки го­ворять про Україну як про окрему державу, яка має бути вільною, демократичною і частиною єв­ропейської спільноти. Тому нема таких побоювань, що Польща за­зіхає на якусь частину України. Навпаки — Польща зацікавлена, щоб Україна у своїх історичних географічних межах залишилася такою, як була, мала всі повно­цінні права як член Європейської спільноти. Бо в цьому також буде і успіх Польщі.

— Львівська обласна рада працює над концепцією розвитку Львівщини в час ві­йни і після перемоги…

— Ми завжди говорили про важливість довгострокового пла­нування, і війна — не причина щось змінювати. Сьогодні дума­ємо, як зробити так, щоб працю­вала економіка, щоб були речі й товари для армії, щоб люди мали можливість працювати та отри­мувати за це гроші і жити.

Ми всі з нетерпінням чекаємо переможного дня, коли Україна перестане здригатися від пові­тряних тривог і почнеться період нашого відновлення, відбудови, стабілізації економіки. Бо після нашої перемоги до нас буде ве­ликий інтерес європейських кра­їн. Україна отримає шанс стати платформою для вкладення між­народних інвестицій. Тому нова концепція розвитку Львівщини вже опрацьована з експертними середовищами. Зараз документ розглядають депутатські комісії з залученням експертів. Найближ­чим часом ми зможемо предста­вити цю концепцію громадськос­ті для обговорення.