«Для мене мало спекти смачний торт і його задекорувати. Це має бути шедевр!»
Уляна Оксенюк опікується конкурсом краси, випікає смачні торти і при надії четвертою дитиною
/wz.lviv.ua/images/interview/_cover/429215/uliana-styl.jpg)
Із Уляною Оксенюк я познайомилася, коли вони разом з Ганною Гаврилів привезли перемогу з ХV Міжнародного конкурсу краси корону переможниці і найвищий титул конкурсу краси. Це саме Уляна готувала Ганну до участі у цьому конкурсі, бо вона є директором Національного конкурсу «Місіс Всесвіт». А недавно я була приємно вражена, коли побачила у соцмережах фото Уляни та її вироби — торти. І не прості пляцки з начинкою, а шедеври кулінарного мистецтва! Як встигає 37-річна Уляна і готувати жінок на конкурси, і випікати смаколики?
— Уляно, працювати з красивими жінками — насолода. Хто може стати учасницею?
— Це конкурс для заміжніх жінок, а головний критерій відбору — вік. Участь можуть брати жінки від 25 до 45 років. Переможниці конкурсу в Україні, відповідно, представляють країну на наймасштабніших європейських та світових конкурсах краси.
— Знаю, що, окрім того, що готуєте красунь, ви мама трьох дітей…
— О, це моє головне призначення — бути мамою. У мене троє дітей: дівчинка і два хлопчики. Моїй старшій донечці 15 років. Ба більше. Я при надії. Улітку у нас з чоловіком народиться четверта дитина. Моє самоствердження, утворення мого «я» почалося саме з того моменту, коли я вперше стала мамою. Для мене це найбільша рушійна сила, саме діти мене мотивують розвиватися і ставити собі нові виклики і завдання.
— Планували четверту дитину?
— Так, це запланована дитина. Мій чоловік каже, що міцна родина має бути великою. Він мріє ще й про п’яту дитину. Але я кажу, що спочатку треба народити ту, яку ми вже з нетерпінням чекаємо, а потім думати про наступне дитя (сміється. — Г. Я.).
— Це ваш перший шлюб? Як познайомилися з чоловіком?
— Мій чоловік — італієць. Він — шеф-кухар. Ми з Даніелем познайомилися у Львові випадково. Мабуть, це доля. Бо наше знайомство мало триетапний «сюжет». Ми випадково зустрічалися у проміжку півтора місяця у різних місцях Львова. Просто перетиналися. Я бачила, що він від самого початку проявляв до мене увагу.
— А що він робив у Львові?
— Даніель — високого рівня ресторатор. І кухар. Коли ми з ним познайомилися, він мав власний ресторан в Азії, працював в Італії, Австрії, в інших містах Європи. Даніель приїхав до Львова туристом. Він тоді не розумів української, а я зовсім не знала італійської. Ми спілкувалися «на німо». Коли він приїхав втретє, запросив на каву. З цього моменту і почалася наша історія кохання. На той момент я навчалася в аспірантурі у Національному університеті імені Івана Франка, на спеціальності юриста.
— Не боялися, що попросить вас поїхати на його батьківщину?
— Ні. Це була моя умова. Він перебрався до Львова. Попри те, що Даніеля часто запрошують за кордон на різноманітні виставки, конкурси і фестивалі, він бере участь у багатьох заходах, але Львів для нього — понад усе. Тут його дім, тут його сім’я. І тут його діти, які розмовляють українською мовою. І четверту свою дитину я, як і попередніх, народжу в Україні.
— Маючи стільки обов’язків — діти, конкурс краси, ви ще й печете торти. Як прийшла така ідея?
— Завжди захоплювалася кулінарією. Але колись це було просто «солодке» хобі, як, зрештою, і в більшості жінок. Тобто хотіла потішити своїх рідних. У мене непогано виходила випічка. Але щодо себе я дуже вимоглива — завжди ставлю перед собою надзвичайно високу планку. І докладаю максимум зусиль, щоб її досягти. Бо я — максималістка. У мене є власний ресторан. Не люблю від когось залежати. Тому хочу створити таку якісну кондитерку у Львові, якої ще у нас досі не було.
Планую розвиватися, планую на осінь поїхати вчитися кондитерської майстерності у знаних кондитерів в Італії, Франції і навіть у Білорусії. Хочу взяти участь у різноманітних курсах. Бо надзвичайно мені подобається світ кондитерства, і, зізнаюся, у мене це непогано виходить. Для мене існує важливий фактор: не можу чогось такого створити, у чому я не орієнтуюся. Щоб готувати якісний продукт для гостей, маю досконало знатися на тих процесах. Від хімічної взаємодії продуктів залежить і здоров’я наших гостей, і, як відомо, продукт візуально має притягувати погляди наших гостей.
— То коли ви спекли свій перший суперовий торт?
— О, це так давно було — на один рочок моєї доньки. Ніколи того не забуду. Почала пекти вночі. Для мене це була особлива подія, бо ж перша донька, їй виповнився перший рочок, тому змушена була здивувати не лише себе, а й усіх запрошених. Звісно, 14 років тому це були інші можливості, були й інші технології, бо ж не було усіх тих «аксесуарів», які тепер використовують у кондитерській справі. Цей торт тоді був доволі простий, але вийшов дуже гарний. І головне — смачний. Знаєте, я — фанат здорової їжі. Тому усі мої вироби мають бути не лише красивими і смачними, а й здоровими.
/wz.lviv.ua/images/interview/2021/02/Uliana-styl%D1%8C-1.jpg)
— Чи брали ви вже участь у виставках і конкурсах?
— Ні. Можна спекти торт, щоб він гарно виглядав. Але зробити торт, крем — це один бік медалі. А для мене випічка торта переходить з кондитерства у сферу мистецтва. Бо мрію робити справді ексклюзивні речі. Саме через те я зараз вчуся. Бо маю бути максимально задоволена своєю роботою. Мрію дійти до такого рівня, щоб брати участь у конкурсах. Бо кондитерство — зовсім інший світ, і далеко не зовсім простий. Бо є люди, які печуть тільки круасани чи тістечка, є й такі, що роблять тільки декори. Тому я планую навчатися у різних напрямах, щоб усе це опанувати. Бо для мене дуже мало — спекти смачний торт і його задекорувати.
/wz.lviv.ua/images/interview/2021/02/Uliana-styl%D1%8C-3.jpg)
— Як плануєте поєднувати влітку народження дитини, а восени навчання за кордоном?
З дитиною поїду (сміється. — Г. Я.). І буду вчитися у кращих кондитерів, і займатися конкурсом краси. Я вже не уявляю себе поза конкурсом. Торік ми піднялися на дуже високий рівень, бо нас запрошували на різноманітні світові події. Хоча для мене — це зовсім не конкурс. Це проєкт, у якому жінки не міряються об’ємом бюсту чи довжиною ніг. Для мене взагалі зовнішня краса — це не оцінка зовнішності. Для мене краса — це те, що людина собою являє. Це жінка — мати, у якої є гідність, яка має свій спосіб життя, авторитет… Відповідно, за такими критеріями ми і підбираємо учасників.
Кожною нашою конкурсанткою я пишаюся. Це справжні жінки. Це, до прикладу, матері, які народили і виховали чотирьох дітей, які є і бізнес-леді, і фінансовим директором потужної міжнародної компанії, яка протягом 14 років вигодовувала грудним молоком своїх чотирьох дітей. Або інша представниця чарівної статі, яка після розлучення виховувала сама донечку і тепер ще усиновила хлопчика. Або ще одна мама чотирьох дітей, яка розвиває чудовий соціальний проєкт з допомоги навчання дітей «Моя перша стипендія». Або ще одна жінка — мама сина з синдромом легкої форми аутизму, яка розвиває свій проєкт на підтримку жінок, у яких діти мають такі ж вади. За кожною з них стоїть образ жінки, яку можна ставити у приклад. От для мене це і є справжня краса.
Плюс увесь цей проєкт ми присвячуємо соціальній темі. У нас є під опікою діти з особливими потребами і життєвими обставинами. Вважаю, що найкраща інвестиція у дитину — це освіта. Тому я і хочу допомогти усім дітям, щоб вони мали можливість розвиватися у тих сферах, у яких мають хист. Але для цього вони не мають можливості, тому ми організовуємо свято «Здійсни дитячу мрію», під час якого подаруємо щонайменше рік безкоштовного навчання у тих сферах, у яких вони хочуть розвиватися. Співпрацюю з представниками соціальних служб, які мені підказують, де є проблемні чи малозабезпечені сім’ї. А ще ми підтримуємо жінок, які мають рак молочної залози. Допомагаємо морально і фінансово.