«Портретація» Бориса Фірцака

Борис Фірцак — уродженець Іршавського району Закарпатської області. Закінчив Львівський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова (тепер — Львівська академія друкарства). Працює у живописі, графіці, сценографії, архітектурному дизайні. Експозиція робіт Фірцака під назвою «Портретація» відкрила виставковий рік у Львівській галереї мистецтв.

— Кажуть, кожен художник у своїх роботах пише свій автопортрет. Погоджуєтеся з цим твердженням?

— Точніше буде сказати, що це діалог між моделлю й своїм внутрішнім баченням, між сво­їм «я» художнім і «я» особис­тісним. Скажімо, я можу зна­ти людину особисто, і в мене про неї уже є якісь уявлення. Але, пишучи портрет, запиту­єш себе: чи варто це все по­казувати? Цей морально-етич­но-художній відбір є, мабуть, основною трудністю у портре­ті.

— Важче писати тих, кого знаєте, чи незнайомих?

— Мабуть, немає різниці. Є люди, яких знаю з дитинства і все життя, але не можу відва­житися до цього часу їх напи­сати, тому що не знаю, як це зробити. Якщо напишеш не­схоже дерево, то пейзаж і де­рево тобі нічого не скажуть, а глядач, людина портретована, це відразу помічає. Та й сам художник це бачить… Треба зробити, щоб була подібність не тільки фізична, а й внутріш­ня, і при цьому не зраджувати себе як художника. Кожен ми­тець має свої напрацьовані ес­тетичні прийоми, свою стиліс­тику. І це теж іноді заважає. Простіше написати портрет, як колись студентами в акаде­мії писали… А коли треба по­єднати багато завдань і заду­мів, все ускладнюється. Але від цього стає шалено цікаво.

— Скільки картин пред­ставлено на цій виставці? Який був критерій відбору?

— Відбирав не лише я, а й ку­ратори та керівник Галереї мис­тецтв Тарас Возняк. Власне йому належить ідея цієї вистав­ки, яку ми виношували бага­то років. На виставці представ­лено близько 90 картин. Мені хотілося показати трошки ре­троспекцію — свої студентські роботи і роботи пізніші, які вже публіка бачила, знає. Є портре­ти відомих людей, є дуже інтим­ні портрети друзів. Важко було зосередитися на балансі — яка має бути пропорція старих і но­вих робіт. На одній стіні можуть бути портрети, написані в різні періоди… Це не традиційна ре­троспективна виставка, а трош­ки легковажна, так би мовити. Її назва, «Портретація», говорить, що це не тільки портрет, а й усе, що до нього дотичне. Є також трохи натюрморту й пейзажу…

Виставка «Портретація» триватиме до 1 березня.