Передплатити Підтримати

«Йога для здоров’я та йога для Інстаграму — це різні речі»

Інструктор з йоги Денис Білодід про те, чому головне в йозі — правильне дихання, а не ефектні пози, і як не нашкодити собі, навчаючись за відео з Youtube

Денис Білодід

Цьогорічний фестиваль йоги у Львові Lviv Yoga Day, який через карантин трансформувався в онлайн-марафон, зібрав рекордну кількість учасників — понад чотири тисячі. При цьому близько тисячі осіб долучаються до вранішньої прямої трансляції занять з хатха-йоги та медитації. Решта переглядають їх у записі. П’ять років тому, коли фестиваль започаткували, на безкоштовні заняття у парку Івана Франка приходило приблизно 30 осіб. Онлайн-марафон триватиме 21 день — до 21 червня. Саме у день літнього рівнодення за рішенням асамблеї ООН відзначають Міжнародний день йоги. Саму ж йогу 2016 року ЮНЕСКО включила до нематеріальної культурної спадщини. Чому з кожним роком все більше українців починають практикувати йогу, і чи варто сприймати її лише як один з видів фітнесу? І якщо ви ніколи не були на занятті, але хочете спробувати йогу вдома, як робити це так, аби не нашкодити собі? Про це «ВЗ» розповів інструктор з хатха-йоги студії Mantra House Денис Білодід (на фото), який проводить заняття в рамках Yoga Challenge Online.

— Денисе, як особисто ви при­йшли до практик йоги?

— Почав займатись йогою приблиз­но десять років тому. За професією я музикант. З десяти років граю на гіта­рі. Школа, музучилище, консерваторія. Моя спина усе це перенесла дуже тяж­ко. Почалась серйозна невралгія, яка нагадувала серцеві напади. Я, як нор­мальна людина, пішов до одного ліка­ря, до іншого. Лікували традиційно пі­ґулками. Але особливого результату не було. Вирішив спробувати йогу, а рап­том допоможе. Бо мені тоді було при­близно 27, а відчуття такі, ніби в мене от-от має статись інфаркт. Друзі поре­комендували інструктора з йоги. Пішов на перше заняття, і відразу після нього прояви невралгії зменшились. Не зни­кли повністю, але стало легше. Зрозу­мів, що це класна тема і треба її роз­вивати. Секрет у тому, що йога дуже точно розуміє, як влаштоване людське тіло. Що воно складається не тільки з м’язів. Є ще наше ментальне тіло, тіло наших бажань, емоцій. Наш внутрішній стан, психологічний стан. І є особа в се­редині тієї капсули. Тому йога впливає не локально на симптом чи якусь ділян­ку тіла, а «перепрошиває» всі ланки, з яких складається наше нормальне здо­рове життя. В тому і секрет популяр­ності йоги в усьому світі.

— Але чоловіки, принаймні в Укра­їні, переважно комплексують з при­воду групових занять йоги…

— Є таке. Я тут бачу дві причини. По-перше, багато хто сприймає йогу як «потягушки», такі лагідні жіночі занят­тя. По-друге, коли чоловіки приходять на йогу, розуміють, що у деяких впра­вах жінки виявляються міцнішими, ви­тривалішими. Чоловічий розум не хоче визнавати, що йому потрібні допомога, підтримка. Що треба працювати з та­кими речами, як емоції, психологія. Чо­ловічий розум більш практичний, жор­сткий. Не примітивний, але грубий, я б сказав. Це нормально. Якби мене так люто не скрутило, то й я б, мабуть, не почав практикувати йогу. Але зараз я маю одну групу, де займається трид­цять людей. З них більш ніж половина — чоловіки.

— Можливо, тому, що їм простіше піти до інструктора-чоловіка?

— Так. Чоловічий розум не дуже лю­бить слухати жінок. Чоловікам неком­фортно, коли жінка каже, як робити вправи, корегує їх виконання. Це важ­кий психологічний удар.

— Наскільки важливим є спосіб харчування для тих, хто практикує йогу? Чи обов’язково разом з прак­тиками переходити до вегетаріан­ства?

— Харчування має значення. Але кра­са йоги в тому, що коли ви починає­те займатись, нічого не треба кидати штучно, сідати на дієту. У ході практики ти починаєш відчувати, що тобі не хо­четься того, а хочеться чогось іншого. От якщо для вас якась їжа не смачна, ви ж не хочете її вживати. Є люди, які не їдять певний продукт, І тут йдеться не про якісь переконання. Це натураль­ний процес очищення, і він в усіх іде по різному. Але це не є примусовим. Ска­жімо, я не вживаю м’яса, риби та яєць, а також рафінованого цукру, рафінова­ної олії.

— Ваша сім’я вас у цьому підтри­мує?

— Коли я почав практикувати йогу, у мене був важкий стан здоров’я. Ін­структор порадив, що в такому стані варто відмовитись від цих продуктів. Ми тоді ще жили з мамою дружини. Прихо­джу додому і кажу: все, від сьогодні не їм м’яса, риби та яєць. Вони були тро­хи шоковані, але на носі був Новий рік, тож сказали, подивимось, як ти це не їстимеш. Але я тримався. Вони вважа­ли мене божевільним, але не чіпали, за що я їм вдячний. І потім, коли дру­жина помітила, що таблеток стало мен­ше, а мій стан поліпшився, це її надих­нуло. А останньою крапкою було, коли у нас захворіла донька. Лікарі поради­ли здати аналізи на харчові алергени, які провокують слиз, через який може бути хронічний гайморит. Коли при­йшли результати аналізів, виявилось, що на першому місці м’ясо, на третьо­му — яйця. І вже тоді дружина вирішила, що усім треба перейти на таке харчу­вання. Третя дитина у нас народилась, коли ми уже були на вегетаріанському харчуванні. І порівняно зі старшими, є велика різниця у стані здоров’я.

— Дітей ви також залучаєте до практик?

— Так, але намагаюсь робити це власним прикладом. Не примушую. Коли вони прокидаються, то я вже пе­реважно завершив свої ранкові спра­ви. Але я впродовж дня роблю вправи для розвитку, відпрацьовую якісь еле­менти, і діти залюбки долучаються. Їм це подобається.

— У соцмережах постійно закли­кають долучатися до челенджів, на­приклад, простояти якомога довше у планці. Чи викладають тексти на кшталт «10 асан для преса». Чи не може зашкодити здоров’ю виконан­ня певних асан без правильного ди­хання?

— Треба чітко розділити поняття «йога для здоров’я» і «йога для Інста­граму». Планка, шпагати, лотоси, які намагаються зробити тільки для фото, — це теж мета. Я поважаю бажання лю­дей, які ставлять таку мету. Але йога для здоров’я — це прості регулярні що­денні вправи з концентрацією на ди­ханні. Тому треба чітко розуміти, що ви хочете отримати від занять. Якщо хо­чете класну фотку — тоді поїхали. Це як спорт: ви починаєте тренуватись, на­віть трохи шкодити своєму тілу, але ви йдете до мети. Якщо ви ставите за мету поліпшити здоров’я — це не інстаграм­на йога. Там нічим хизуватись. У мене немає Інстаграму та ефектних фото.

— Зараз багато людей займають­ся вдома за різними відео. І часом самі собі збільшують навантаження, пробують складніші вправи. Коли варто зупинитись? Чи є якісь дзві­ночки, за якими людина може зро­зуміти, що треба зупинитись, аби не нашкодити собі?

— Так. Перше — це якщо ви перебува­єте у положенні, у якому не можете зро­бити чотирисекундний вдих і чотирисе­кундний видих. Отже, таке положення є деструктивним. Це насильство над ті­лом. Зусилля має бути, але має зали­шатись можливість зробити досить до­вгий вдих і видих. Можливо, за місяць таке положення стане для вас нормаль­ним, зараз треба припинити його вико­нувати. Взагалі, у йозі правильне ди­хання важливіше, ніж ефектна поза. Інший критерій — різкий біль, як спалах. Є «робочий біль» — він м’який, незмін­ний.

— Якщо людина ніколи не займа­лась йогою, але хоче спробувати, з чого починати: з пошуку хорошого килимка, пошуку інструктора чи для початку почитати щось про йогу як філософію?

— Я рекомендую для початку знайти людину, яка практикує йогу і реалізува­ла це знання. У музиці я чітко усвідомив — поки займаєшся за підручниками, ютуб-каналами, то не маєш можливості отримувати відповіді на питання. А коли починаєш практикувати, питання вини­кають щодня. Це невід’ємний процес навчання. Не можна дітям просто ви­дати підручник з математики і сказати — вивчай. Потрібен вчитель, який може задати питання, побачити, як розвива­ється учень.

— Разом зі збільшенням популяр­ності йоги все частіше з’являються заяви від священників про те, що йога суперечить християнській ре­лігії. Буцімто для християнина гріх займатись йогою, особливо меди­тацією. Один з греко-католицьких священників навіть заявив, що че­рез медитацію людина намагається відчути себе богом. Чи варто тракту­вати йогу саме як релігію?

— У сучасному суспільстві культиву­ються речі, які роз’єднують людей, ро­блять ворогами. От я батько. У мене троє дітей. І коли вони сваряться між собою, бо хтось каже, що мене тре­ба називати Денис, другий каже, Де­нис Олександрович Білодід, а третій — просто тато. Особисто мені сумно. Я хочу, щоб вони жили мирно і всі троє пі­клувались один про одного. Зрештою, щоб і на мене звернули увагу, зробили мені щось приємне, а не сперечались, як мене називати. У сучасному світі ми втратили розуміння, що Бог — це осо­ба, яка нас дуже любить. І наша єдина мета: зробити щось приємне для нього. І не важливо, у якій культурі чи в якому одязі ти це робиш. Мені сумно такі ви­словлювання чути. Бог один. Це центр. І сама собою думка, що їх багато, для кожної релігії свій — трохи атеїстична позиція. Те, що у Бога можуть бути різні імена, — не проблема. Розумні та щирі люди в цьому розберуться. У тому, що я не хочу критикувати чи судити вислови когось, також є прояв віри в Бога.