Чому Львову так потрібен Палац Спорту для дітей?

Роман Федишин — про дітей, ігрові види спорту та майбутнє будівництва.

Ділянка площею 1,87 га, поблизу церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, торгового центру «ВАМ», торгового центру «Інтерсіті» та будівлі Сихівської райадміністраціі — чекає. Чекає на втілення амбітного і дуже важливого для Львова проекту. Добігає до кінця черговий рік і ми хотіли дізнатись — що і як з планами будівництва нового сучасного комунального спорткомплексу. Звернулися — до одного з ініціаторів, депутата фракції «Об'єднання «Самопоміч» ЛМР, Заступника голови комісії фінансів та планування бюджету, Романа Федишина.

—  Пане Романе, чому так активно заговорили про необхідність будівництва у Львові нового спортивного комплексу?

—  У Львові за останні роки створилися дуже добрі традиції ігрових видів спорту. Гандбольні команди — чемпіони, регбі ми дуже добре граємо, баскетбол також. Є потужність — ми впевнено крокуємо вперед у цьому напрямку.

—  Це все ще школа з минулого? Чи нові можливості сучасності?

—  Це, як кажуть, за принципом — «Попри усе». В нас нема жодного професійного залу, в нас немає жодного достойного залу для занять з дітьми і підлітками. Але так склалося, що ми маємо прекрасні команди в ігрових видах спорту. І кожна відповідальна людина, кожен голова федерації (Голова Федерації гандболу — Роман Федишин, Голова Федерації регбі — Петро Адамик, Голова Федерації Волейболу — Олег Баран, Почесний президент Федерації баскетболу Львова — Роман Іванців, — прим.ред.) розуміє, що без дитячої команди цей вид спорту нікому не потрібен. От, до прикладу, ми разом з компанією «Шувар» допомагаємо нашим чоловічій і жіночій гандбольній команді, які грають в супер-лізі, а це — дуже високі досягнення. Мені деколи закидають, чому я прихильніший до «Галичанки», а не до чоловічої команди СКА, хоча сам особисто я — виходець і вихованець СКА. Я відповідаю — різниця в дуже простому: в «Галичанці» ми маємо 99% своїх вихованців, це люди, котрі виросли у Львові, які пройшли наш спортивний інтернат, пройшли нашу школу — заразились духом Львова. Люди, яким це все цікаво. А ті, хто прийшов у СКА, хто вступив тут в інститут і по його закінченню вирушить в інші міста чи країни — не можуть бути патріотами. Їх талант не пропадає — і це вже добре. Це дуже важливе усвідомлення: без дитячого спорту не буде майбутнього, не буде традицій, взагалі не буде культури розвитку. Якщо є 1000 діток, з якими приходять дідусі і бабуся, батьки — деколи по черзі, а деколи вся родина, — і вони усі бачать, як дитина росте в командному дусі, вони також заряджаються спортивним настроєм, а ми — маємо вірних вболівальників на усіх змаганнях. Тут все дуже взаємопов’язано. Є ще один суттєвий аспект — ігрові види спорту загартовують характер, як ніхто і ніде більше. Людина з дитячих років росте в команді. В команді — нема агресії. Разом з колективом дитина постійне виїжджає — на збори, на змагання — в інші міста і країни. Отримує перемоги і поразки. Вчиться поважати суперника. Чому в Європі і Америці приділяють таку велику увагу саме ігровим видам спорту? Бо вони мають кілька ланок: перша — це шкільна. Діти з перших класів займаються в спортивних залах. До слова, у Львові вони є непогані. Ми їх регулярно ремонтуємо, майданчики будуємо. По шкільному спорту багато зроблено за останній рік — і вчителі хороші, і програми. До 5 класу — зручно займатися в тих шкільних залах. А от після 5 класу — ті зали вже стають замалі. Спортивним дітям потрібно кудись перейти. Куди? Нікуди. В нас немає у Львові жодного справжнього спортивного залу, де можуть займатися діти. Це — повна біда. Все, що маємо — обласна ДЮСШ в Стрийському парку, обласна, не комунальна. І все. Наші діти займаються казна де. То випросять зал в Національному університеті «Львівська Політехніка», то в Національному Університеті імені Франка… Що в результаті? Маємо талановитих дітей, які виросли до певного рівня і — губляться. Волейбол, баскетбол, водне поло — спільна проблема. Та повернуся до досвіду зарубіжних колег. Як з цього виходить Європа? Звичайно — комунальними спортивними комплексами. Заклади, що мають по кілька залів, де діти можуть тренуватися і розвиватися. Тому, коли в нас виникла ідея створення спортивного комплексу, то було завдання створити його перш за все — для дітей. Нам не потрібно помпезне місце для великої кількості публіки, для подій, які відбуваються раз на місяць. Що ми маємо з «Ареною Львів»? Скільки спортивних подій на рік там відбувається? В жодному разі ми не маємо право збудувати ще один такий надзвичайно дорогий об’єкт, який призначений для красивого і видовищного, а насправді — дорогий в утриманні і, на жаль, пустуючий.

Отож, минулого року ми оголосили конкурс з чіткими умовами. По-перше, нам потрібно чотири зали — для гандболу, баскетболу, волейболу і регбі, по-друге, басейн. Цей об’єкт можна будувати в дві черги — спочатку зали, потім басейн.

Було подано багато проектів. Але справедливо переміг проект творчої майстерні Віктора Кудіна. Цікавий, амбітний, а головне — ми повинні були вкластися в 200 млн. Оскільки хотілося зробити все швидко і якісно, то ми просили міського голову додати ще трішки на таку добру справу, подумати, як залучити ще гроші з Києва. Та коли перейшли до деталізації кошторису, стало зрозуміло, що потрібно не 200, а 900 млн… В нас немає стільки, а найскладніше — в нас нема стільки часу на будівництво, щоб знову втратити ціле покоління спортсменів… Проект за 900 млн для міста — непосильний. Тендер було відмінено. Я працюю в комісії, я знаю, як важко ділиться бюджет. Зараз корегується проект. Ми почали працювати над новою концепцією. Маємо підтримку і з боку колег, і з боку депутатів інших фракцій. Принциповим є побудова саме комунального об’єкту. Залучення інвесторів до таких проектів — хрест на можливості там займатися дітям, хрест на юнацьких спортивних школах. Зали на 1000 осіб — повністю достатньо для такого рівня. Не буде займатися гігантоманією. А якщо наші команди перейдуть в Лігу Чемпіонів, то це вже буде не питання міста будувати відповідні зали.

—  Чому саме на Сихові буде новий спорткомплекс? Там найбільше місця?

—  Там вже дуже давно було закладено місце для спортивної споруди, там була зарезервована дуже хороша ділянка. А, по-друге, у Сихові — найбільша концентрація шкіл і дітей у Львові

До кінця року ми визначимось з усіма деталями. Ми базуємось на реальних можливостях. Ще раз наголошую — мова йде про створення умов для розвитку дитячого спорту у Львові.