“Одні портрети малював за два сеанси, інші — два роки”

У Львівському Палаці мистецтв триває виставка “Відображення” художника Петра Сипняка


Український живописець Петро Сипняк у Палаці мистецтв  представив персональну виставку  великоформатних портретів відомих львів’ян. У виставковій залі — 80 робіт митця. Жодного портрета, представленого на виставці, художник не намалював на замовлення. За його словами, дехто з “героїв” навіть не знає, що має портрет пензля Петра Сипняка.

Пане Петре, що надихнуло малювати портрети?

- У мене немає відокремлення за тематикою чи сюжетом. Як правило, роблю серії. Колись малював чумаків, продовжую і зараз над ними працювати. Але не хочу бути художником однієї теми, одноплановим. Маю серію вертепів, люблю малювати пейзаж. Якось мені прийшла ідея намалювати кілька портретів. Не планував намалювати їх стільки, щоб вийшла виставка. Планував зробити серію відомих людей. Скажімо, портрети актора театру імені Марії Заньковецької Святослава Максимчука та співака Олега Лихача зробив давно. А потім мені захотілося намалювати людей, які відомі у суспільстві, захопився. Самому було цікаво, як впораюся з цим.

- Сподобалося?

- Так. Коли побачив гарні портрети, захотів малювати ще і ще. Почав робити жіночі і дитячі портрети.  На виставці представив свої портретні роботи за останні два роки.

- Як довго працюєте над одним портретом?

-  Є портрети, намальовані на одному диханні, за два-три сеанси. А є такі, над якими працював два роки.  Іноді доводиться відкладати роботу, бо бракувало одного штриха до довершення образу.

- У портреті намагаєтеся показати до дрібниць риси обличчя, чи вкладаєте у малюнок характер людини?

- Портрет  - не фотографія. Та навіть фотографія у кожного іншого майстра виглядатиме по-іншому.  У портреті має бути присутність самого художника. Відображення має пройти через художника і вийти на полотно. Крім того, що має бути схожість, на портреті мусить бути і мистецьке вирішення. Є портрети, які доводиться відкладати, а потім знову повертаюся до них. Так було з моїм автопортретом. Можу замалювати портрет, взяти інше полотно і почати малювати його з нуля. Бо при написанні портрета більше працює не розум, а внутрішні імпульси.

- А який портрет вам пішов на одному диханні?

- Легко пишуться портрети дітей. Легше малювати людей, яких добре знаю. Скажімо, це моя мама, дружина, донечка, син...

- Мама раділа, що ви її малюєте?

- Моїй мамі 83 роки. Тішиться, коли я приїжджаю додому, а це 120 кілометрів. Чи малюю її, чи ні — для неї неважливо. Головне, що я — поруч.

-  Малюєте портрети на замовлення?

- Ні. Деякі люди, які прийшли на відкриття виставки, були здивовані, коли побачили себе на портреті. Я їх фотографував, потім малював у майстерні, а потім запросив на виставку.

- Мабуть, вони захочуть викупити ці портрети?

-  Нехай спочатку відбудеться виставка, а там — побачимо…

Фото автора